А пам'ять не згасає…
06 лютого – річниця з дня загибелі Героя нашого часу - земляка, кавалера ордена Богдана Хмельницького, лейтенанта Збройних Сил України, командира механізованого взводу 30 окремої гвардійської механізованої бригади Миколи Микитюка. Саме цього дня дев’ять років тому операція по звільненню напрямку в районі Дебальцеве (Донецька область) була для Новітнього Героя останньою. У ході виконання бойового завдання, вірний присязі, захищаючи незалежність України, боєць отримав травми, несумісні з життям.
Обірвалося життя справжнього Патріота, надзвичайної і світлої Людини, Воїна, який сумлінно виконував свій громадянський і військовий обов’язок, виявив стійкість і мужність у цій безжальній боротьбі.
Скільки доброго і світлого могло бути в нього попереду, але він віддав його, обороняючи Україну і всіх нас. Та смерть не зможе зруйнувати те, що залишив після себе наш Герой – добрі справи та світлу пам’ять про себе.
А жовто-блакитні квіти, покладені до останнього місця спочинку захисника - це символічне вираження пекучого, невимовленого болю, нашої туги за втраченим життям нашого земляка. Хвилиною мовчання та молитвою дякуємо Новітньому Герою за найбільшу жертву, свідомо віддану своїй державі. Низький уклін та вічна пам’ять воїну, який до останнього подиху захищав право кожного громадянина нашої держави жити у вільній Україні!
Низький уклін рідним та близьким Воїна Світла.
