РІК ГІРКОЇ РОЗЛУКИ... РІК ВІЧНОГО ЖАЛЮ... РІК СВІТЛОЇ ПАМ'ЯТІ...
Сьогодні, 03 лютого, минає перша річниця з дня загибелі нашого Новітнього Героя Лук’янчука Валентина Олександровича родом з Білівського старостинського округу. Йому було лише 25… Попереду все життя. Мав би створити сім’ю, стати батьком, жити і працювати для блага родини і країни. Проте клята війна, розпочата російськими окупантами, відібрала у нього таку можливість. Життя нашого земляка обірвалось у пекельній Донеччині. Валентин до останніх хвилин свого життя залишався вірним військовій присязі та українському народу.
Минає гіркий й нестерпний рік невимовного болю від важкої втрати…. Біль не вщухає, бо кожен воїн-захисник – це син матері-України, яка плаче, страждає і бореться за кожну свою дитину.
Рік вічного жалю... Та смерть не зможе зруйнувати те, що залишив після себе Валентин - це добрі справи та світлу пам’ять про себе. Є зла сила, що може забрати з життя, та з пам’яті – ніколи! Бути справжнім Воїном – означає жити вічно: у наших серцях, у нашій пам’яті, у прийдешніх поколіннях, у віках!
Сьогодні вдячні односельчани вшанували світлу пам’ять Новітнього Героя хвилиною мовчання та покладанням квітів до останнього його місця спочинку.
Ми ніколи не забудемо тих, хто залишив рідну домівку, своїх найдорожчих серцю людей та став на захист нашої країни. Вони назавжди в наших серцях і в нашій пам'яті.
Вічна пам’ять і шана! Герої не вмирають!
