Українська мова - це мова Перемоги

Дата: 27.10.2023 08:18

Кількість переглядів: 566

Фото без опису

Сьогодні, 27 жовтня - День української писемності та мови! Цього року ми вперше відзначаємо День вшанування українського слова, в усій його красі та милозвучності, розмаїтті та влучності, в нову дату.

Народна мудрість стверджує: скільки знаєш мов, стільки разів ти людина. Проте без рідної мови жодна людина не здатна повноцінно почувати себе частиною власного народу, його історії та культури.

Українська мова - це одне з найцінніших надбань, яке створили й залишили нам наші предки. Це мова єднання та незламності, мова вільних людей, душа нашої нації та наш генетичний код. Це могутня зброя українського народу в боротьбі за незалежність і перемогу.

Століттями росія намагалася знищити разом з мовою наше культурне національне обличчя, русифікувати українців, спотворити факти нашої історії. Руйнуючи культурну спадщину. Ворог і нині на окупованих територіях забороняє навчання державною мовою, вилучає книги, фізично розправляється з усіма, хто живе з Україною в серці. Але йому не вдасться нас зламати. Сила мови, сила культури і незламність українського народу не залишать російському агресору жодних шансів.

СЛАВА УКРАЇНІ!- гордо лунає у всьому світі!

ГЕРОЯМ СЛАВА!- відгукується словами незламних...

Кожен з нас, говорячи українською, наближає нашу довгоочікувану Перемогу над цинічним та підлим російським агресором!

А тепер пропонуємо ознайомитись кількома цікавими фактами про «солов’їну»:

Українська – друга мова за мелодійністю у світі (перша – італійська).
Найбільш спорідненими з українською є білоруська (82% збігів), польська (70%) та чеська (68%).
Українську мову намагалися заборонити чимало разів — найчастіше називається число в 134 спроби заборони. Наша мова пережила чотири століття репресій і лінгвоциду. Найвідомішим документом про заборону української мови вважається Валуївський циркуляр, який мав русифікувати українців.
Сучасна українська мова налічує, згідно зі словником Національної Академії Наук України, близько 256 тисяч слів і включена до списку мов, які успішно розвиваються в цей час.
Українська мова відрізняється від споріднених слов'янських мов тим, що в ній є сьомий кличний відмінок.
Найбільше перекладений літературний твір — «Заповіт» Тараса Шевченка: 147 мовами народів світу.
Найдовше слово в українській мові складається з 30 літер. Це слово «дихлордифенілтрихлорметилметан» — назва хімікату, що використовується для боротьби зі шкідниками. Спробуйте вимовити.
Офіційно вважається, що після видання «Енеїди» Івана Котляревського українська мова була прирівняна до літературної мови. Котляревського по праву вважають основоположником нової української мови.
Перший український "Буквар" видав у 1574 році у Львові першодрукар Іван Федоров. До наших часів дійшов лише один примірник книги, який було знайдено 1927-го в Римі. Зараз стародрук зберігається в бібліотеці Гарвардського університету.
Однією з «родзинок» української є те, що вона багата на зменшувальні форми. Зменшувально-пестливу форму має, як не дивно, навіть слово «вороги» — «вороженьки», яку вжито в Державному Гімні України: "…згинуть наші вороженьки, як роса на сонці".
Найбільш уживаною літерою в українській абетці є літера «п», на неї також починається найбільша кількість слів. Літера «ф» — найменш уживана. Слова, які починаються з цієї літери, здебільшого прийшли в українську мову з інших мов.
У 1933 році з українського правопису вилучили букву "ґ" з ідеологічних міркувань. Комуністи вважали, що українці за допомогою цієї літери намагаються наблизитися до західного стилю мови і віддаляються від російської мови. Максим Рильський і Павло Тичина безуспішно намагалися повернути "ґ" в абетку. Букву повернули в алфавіт в 1990 році.
У "Короткому словнику синонімів української мови", де зібрано 4279 синонімічних рядів, найбільше синонімів має слово "бити" — аж 45!
На думку вчених, виразні протоукраїнські особливості лексики сформувалися ще до 11-12 століть. На стінах Софійського собору можна прочитати графіті (написи) староукраїнською мовою. Наприклад, у фразі «Господи помози рабу своєму Павлови» ім’я завершується у типово українському давальному відмінку.