Наш новітній герой-земляк боровся за те, чому нема ціни у всьому світі, - за свою Батьківщину
Болюча туга полонить душі українців, бо численність загиблих оборонців не спиняється, а навпаки… Війна не має жалю ні до бійців, котрі виконують свій обов’язок на полі бою, ні до тих, хто очікує повернення своїх рідних і близьких із поля бою, тривожно вслухаючись у фронтові зведення. І ніхто не заперечуватиме, що це справжня війна з ворогом, який щомиті знищує все на своєму шляху в злобі і люті. Як ніхто не сперечатиметься, що наші герої-воїни, перегородивши шлях цій «дикій орді», захищають кожного з нас ціною власного життя, доводячи всьому світові, що вони – патріоти рідної Батьківщини. Наші Новітні герої…
Війна безжально обриває струни, які творили життєву пісню, Воїнів Світла. Не судилося сповна виконати своє життєве соло й ізяславчанину Сергію Лук’янчуку.
Наш земляк ніби нічим особливим не відрізнявся від інших. Усе як у всіх. Та ні… Десь крізь оце, «як у всіх» вирізняється вкладене батьками: любов до рідних, до Батьківщини, до історії рідної землі, закладені «правильні» поняття і життєві цінності. Попри свій молодий вік, Сергій прийняв рішення боронити рідну землю зі зброєю у руках. Мужній воїн - солдат, навідник 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти. Справжній патріот України. Та на жаль, 16 жовтня 2022 року на Донеччині під час ворожого обстрілу загинув наш новітній Герой… За наш спокій, мир в Україні він заплатив найдорожчу ціну – своє життя, загинувши в ім’я Вітчизни. Були мрії, були плани на майбутнє, та їх перекреслила безглузда та безжальна війна російської федерації проти України…
Кожен новий місяць нагадує нам, що минають перші роковини світлої пам’яті Воїна Світла, котрий захищав рідну землю від загарбницьких рук російських окупантів. Сьогодні минає рік з того трагічного дня, та біль ані на мить не вщухає.
У річницю смерті бійця вдячними земляками було віддано гідну шану світлій пам’яті покладанням квітів, щирою молитвою, запаленою свічкою та хвилиною мовчання захисника України на останньому місці його спочинку. Їх назавжди поєднало спільне горе та спільний біль. А ще - вічна і світла пам’ять про того, хто до останнього свого подиху носив тризуб у своєму серці.
