Навіки в пам’яті, назавжди у строю
29 липня живим коридором слави, зі схиленими головами, з квітами мешканці Мислятинського старостинського округу проводжали в останню путь свого 35-річного земляка, новітнього героя Романа Вигонського.
На жаль, усі плани на майбутнє Воїна Світла в одну мить перекреслило раптове важке захворювання, яке обірвало його життя 27 липня.
Бійцю довелось побувати у самісінькому пеклі – на Донеччині, де у далекому 2014 році окупант прийшов на українську землю з однією метою - безжально винищувати все живе й неживе, що пов’язане з Україною. Роман два роки, починаючи з 2015 року, мужньо боровся із підлим ворогом, щоб ніхто й ніколи з українців не жив в окопах, а також мріяв домогтися справедливого суду для тих, хто винен у смерті, каліцтвах та інших злочинах проти нашого народу… А після повномасштабного вторгнення окупанта на територію України наш земляк пішов захищати рідну землю вдруге, бо розумів, що має досвід і треба захистити рідних, близьких, кожного з нас. Цьогоріч повернувся додому відновити свої сили… Та на жаль, хвороба здолала бійця.
Біль та сльози, слова співчуття від тих, хто знав Романа. Довго жителі Мислятинського старостинського округу не могли прийти до тями, не могли прийняти факту смерті молодої людини, якій, здавалося б, тільки жити. Ніхто не міг повірити в те, що сталося…
Церемонія прощання із Воїном Світла розпочалось біля батьківського будинку бійця. Заупокійну службу за померлим відправили священнослужителі у місцевому храмі. Проводжаючи бійця в останню путь, присутні почергово підходили до домовини, клали до неї квіти та вклонялися мужності й відвазі воїна-захисника. Поховали бійця із військовими почестями на місцевому кладовищі.
Немає таких слів, які б зараз могли заспокоїти родину новітнього героя. У ці гіркі хвилини щиро поділяємо горе сім’ї, разом із всією громадою схиляємо голови у глибокій скорботі. Пам'ять про Романа вічно житиме в наших серцях. Вічна шана та доземний уклін новітньому воїну.
