Злочин без терміну давнини
Жорстока Друга світова війна залишила у пам’яті українців незагоєні рани, спопеляючою блискавкою пронизала серця і душі, обпалила кожен дім і сім’ю, долю кожної людини. Такого масового знищення мирного населення, як в Україні, не було ні на одній із окупованих територій. Та ще й двічі пройшовши вогнем і кров’ю по території нашої держави – спочатку на схід, а потім на захід, не обминувши жодного, навіть найменшого населеного пункту. Проте січень – лютий 1944 року - цей період був найважчим для мешканців Ізяславщини, які не один рік перебували в нацистській окупації. Карателі намагались приховати сліди своїх злочинів, викреслити з історії життя цілої територіальної громади, перетворюючи на своєму шляху все на суцільне згарище. Осягнути масштаби трагедії важко, як і жорстокість, з якою чинили розправу над жителями Ізяславщини, які ніколи не тримали в руках зброю, а лишень обробляли свої поля та вирощували хліб.
Васьковецька трагедія — одна із багатьох випадків. Саме 22 лютого 79 років тому тут відбулися криваві події, про які до дрібниць пам’ятають очевидці й сьогодні. Німецькі окупанти, помстившись за знищення 120 німецьких солдатів і офіцерів загоном І.О.Музальова напередодні, спалили 68 дворів маленького мирного поселення, контору місцевого колгоспу і приміщення колишньої сільської ради. Загинуло 49 жителів села, із них 26 жінок та 14 дітей.
Тепер про страшне горе, яке спіткало чи не кожну тутешню родину, нагадує Меморіал слави і смуток, що тінню пролітає в очах і дітей, і дорослих при згадці про цей «чорний» день.
Відтак, в цю зимову пору вже стало традицією для мешканців села Васьківці збиратися біля пам’ятника безневинним жертвам нацистського режиму, щоб віддати шану загиблим. Цей рік не став винятком. Із болем у серці односельчани згадали тих, хто поринув у вічність у полум’ї спаленого села, вшанували їх хвилиною мовчання та поклали квіти до меморіалу.
Не забуті подвиги і страждання, героїзм і трагедії, заклик до атаки й передсмертний стогін людей в охоплених вогнем хатах. Не забуто, якою ціною здобувалась довгоочікувана Перемога над нацистським загарбником.
На жаль, історія має властивість повторюватись. Вчинки росіян на окупованих територіях України подібні до дій нацистів: чимало зруйнованих населених пунктів, тисячі замордованих людей…
Тож робімо об’єктивні висновки з подій минулого та сьогодення. Пам’ятаймо нашу історію, не губімо свого коріння та плекаймо на прикладах героїзму своїх предків виховний ідеал майбутнього.
