Сьогодні минають гіркі роковини пам’яті і болю мешканців села Михля
До Дня спаленого села
Одна з трагічних дат для жителів села Михля Лютарського старостинського округу – 16 лютого 1944 року. Ця сторінка історії мальовничого села ятрить серце, хоч скільки б років минуло. Надто для жителів різних поколінь, у роду яких зазнали непоправних втрат від злодіянь нацистів.
Саме в цей день карателі розправилися з мирними місцевими жителями, перетворивши їхнє село на суцільне згарище. Залишилися нині існуюча церква, на "Дубині" нежитловий складський будиночок та частина села "За Броваром", де на той час жили самі окупанти.
Багатьом мешканцям села пощастило врятуватися, переховуюсь в лісах. Та на жаль, в урочищі "Глибока долина" 14 односельчан наздогнали кулі окупантів…
Тому щороку 16 лютого біля пам’ятного знака загиблим односельцям збираються мешканці села Михля, аби згадати, аби вкотре наголосити, якою страшною, безкомпромісною є війна, які нелюдські методи використовували для утвердження своїх позицій вороги та їхні поплічники.
Цей рік не став винятком. У цей пам'ятний день біля пам’ятного обеліску зібрались здобувачі освіти Михлянського ліцею, староста Лютарського старостинського округу Інна Романюк, громадськість, щоб вшанувати світлу пам'ять закатованих людей під час Другої світової війни.
Викарбувані імена на обеліску, застиглі від пронизливого зимового вітру квіти, сповнені суму слова виступаючих на цьому мітингу-реквіємі, присвяченому річниці спалення села…
Ми, нащадки, повинні знати і пам’ятати своє минуле, про те, якою ціною дісталася нам тоді незалежність України і, найголовніше, ми не маємо права допустити цього і тепер.
