У день народження воїна-«афганця» вшанували його пам'ять
Щорічно український народ віддає глибоку шану усім без винятку солдатам і офіцерам, рядовим і генералам, робітникам та службовцям, яким судилося пройти вогняне горнило бойових дій «гарячих» точках планети з метою врегулювання воєнних конфліктів за межами України.
Із всіх сучасних збройних конфліктів афганська війна - так звана неоголошена, що тривала майже 10 років, була найкривавішою, її тінь торкнулась майже кожної української родини. Вона стала важким випробуванням і трагедією для сотень тисяч людей – тих, хто безпосередньо знаходився на Афганській землі, і тих, хто чекав повернення своїх синів, чоловіків, батьків та друзів.
Визнано, що введення радянських військ в Афганістан було невиправданою помилкою, якої припустилося тодішнє політичне керівництво СРСР. Але, як відомо, військові не обговорюють накази, а виконують їх. На жаль, за рішення та дії партійно-радянського керівництва заплатили своїм життям солдати, офіцери та мирне населення.
Проте, безперечним є те, що воїни-«афганці» гідно виконали свій військовий інтернаціональний обов’язок, пройшовши страшні випробування, заплативши за це ціною свого здоров’я, а багато – віддавши життя.
Не обминула ця кривава війна й Ізяславщину. Для багатьох родин воно назавжди стало грізним знаменням біди, символом невгамовних душевних мук і невтішного горя.
12 серпня святкував би своє 61-річчя ізяславчанин, старший лейтенант Олег Онищук. Він міг би стати чудовим батьком, чоловіком та дідусем… Але чужа війна відібрала у нього таку можливість… Не повернувся він живим додому…
З кожним роком все далі історія відділяє нас від вогняних років афганської війни, проте не заростає стежка до могили воїна-афганця, як і його загиблих товаришів, спогади про них живуть у пам’яті людей.
У цей день рідні, близькі та небайдужі мешканці Ізяславщини прийшли на місцеве кладовище, щоб покласти квіти та схилити голови перед світлою пам’яттю полеглого Олега. Також цього дня в місті Ізяслав до плити Олега Онищука на меморіалі воїнів-афганів та до пам’ятної дошки, встановленої на приміщенні Ізяславського ліцею № 5 імені О.П.Онищука Ізяславської міської ради, покладено квіти пам´яті.
Час непідвладний викреслити з нашої пам’яті тисячі відданих синів і дочок України, котрим судилося пройти вогняне горнило бойових дій в Республіці Афганістан та інших «гарячих» точках планети.
Довідково:
Олег Онищук народився в робітничій сім'ї у селі Путринці. У 1978 році закінчив Ізяславську середню школу № 5. В армії з 1978 року. 1982 року закінчив Київське вище загальновійськове командне училище імені М.В.Фрунзе. Служив у Забайкальському, Туркестанському військових округах на посаді командира взводу, з квітня 1987 року — в складі «обмеженого контингенту» радянських військ в Афганістані на посаді заступника командира роти брав участь у війні в Афганістані.
За півроку перебування в Афганістані Олег Онищук вже мав в активі десять бойових операцій по знищенню ворожих караванів зі зброєю.
28 жовтня 1987 року командуванню стало відомо про рух каравану моджахедів із Пакистану. Для його знищення було виділено групу з 16 розвідників-десантників під керівництвом старшого лейтенанта Онищука О.П. Група секретно здійснила в горах стрімкий марш у район міста Шахджой (170 км від Кандагара). 30 жовтня було перехоплено передовий загін зі зброєю. Але вночі група Онищука була оточена. Вранці десантники вступили в нерівний бій. Ворог відкрив по них масивний вогонь з кулеметів, безвідкатних гармат, мінометів. Один за одним гинули бойові побратими. Коли у них скінчилися патрони, в хід пішли гранати. Останню Олег залишив для себе.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 травня 1988 року старшому лейтенанту посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Він нагороджений орденом Леніна, орденом Червоного Прапора, медаллю «За бойові заслуги».
Його ім’я присвоєно школі, в якій він навчався.
