Страшна звістка чорним крилом влетіла на Ізяславщину
Вже 9 років… 9 довгих років нога російського солдата паплюжить українську землю своєю присутністю, приносить біль й смерть в домівки по всій Україні.
Не залишають болісні та гіркі думки щодо тієї неосяжно-високої ціни, що платиться нашими захисниками у боротьбі за свободу та незалежність нашої держави… І знову хвиля горя, жалю та сліз приголомшливо накрила Ізяславщину.
09 червня 2022 року під час виконання бойового завдання в зоні проведення воєнних дій на території Донецької області загинув наш оборонець, старший сержант Тимощук Іван Петрович з села Радошівка.
Важко передати словами горе рідних, котрі втратили сина та брата, дружини, що втратила коханого чоловіка, сина, котрий втратив татка. Ні численна кількість квітів, ні звуки воєнного маршу та жовто-блакитний стяг на труні не залікують їхні зранені серця. Іван любив життя і багато хотів встигнути, але занадто рано війна обірвала його життя, не давши здійснитись його мріям. У тяжкий для України час 34-річний воїн поклав своє молоде життя, звільняючи свою рідну землю від «русского мира», за свободу кожного з нас, за те, щоб небо над нашою рідною Україною було мирним і вільним.
Сьогодні на батьківському подвір’ї бійця зібралися сотні людей: рідні, близькі, друзі, знайомі, бойові побратими, керівництво Ізяславської громади та Шепетівського району, а також інші, які прийшли провести в останній шлях славного воїна. Тут було відправлено поминальну службу представниками духовенства Православної Церкви України.
До вічного спочинку земляки проводжали у скорботі, зі сльозами на очах свого хранителя – козака новітньої доби Івана Тимощука, який до кінця з честю та гідністю виконував свій громадянський та військовий обов’язок.
Похоронна процесія, що розтягнулася на кількасот метрів, йшла у невимовній тузі. Поховали Івана із військовими почестями у рідному селі на місцевому кладовищі.
Немає таких слів, які б зараз могли заспокоїти родину Героя. У ці гіркі хвилини щиро поділяємо горе сім’ї, разом із всією громадою схиляємо голови у глибокій скорботі. Пам'ять про Івана вічно житиме в наших серцях. Він був, є і буде справжнім сином України.
Герої не вмирають, їх пам’ятають вічно…
