Хай вічна пам’ять буде на землі
Вже дев’ятий рік у страшній війні на України гинуть кращі сини та доньки українського народу на бойовому посту із зброєю в руках, відходячи у Вічність… Чого тільки вартують безсмертні приклади героїзму наших відважних захисників… Їм би ще жити та жити, розбудовувати нашу Україну, ростити дітей, радіти життю, але ворожі “гради”, кулі снайперів-окупантів обірвали їх життя. Серед них Суліма Анатолій Володимирович - водій 7-ї окремої автомобільної санітарної роти Збройних Сил України, старший солдат.
Важко передати словами горе матері, котра втратила свого сина; дружини, що втратила коханого чоловіка. Ні численна кількість квітів, ні звуки воєнного маршу та жовто-блакитний стяг на труні не залікують їхні зранені серця. Для матері він назавжди залишиться просто дитиною, а для дружини – коханим, якого втратили на жорстокій війні.
Сьогодні Анатолій мав би святкувати у колі своєї родини свої 46 років... Та, на жаль, через трагічну загибель так і не встиг здійснити свої мрії, долюбити та відчути повноту людського щастя.
За наш спокій, мир в Україні він заплатив найдорожчу ціну – своє життя, загинувши в ім’я Вітчизни.
Святою повинністю є вшанування пам'яті військовослужбовця, який гідно виконав військовий обов’язок із захисту незалежності, територіальної цілісності та суверенності України.
Ізяславщина розділяє біль втрати родини загиблого воїна та завжди пам’ятатиме тих, хто загинув за Україну, за наше мирне щасливе життя. І віримо в те, що з такими патріотами наша країна буде вільною і мирною державою. Вічна пам’ять нашим полеглим героям!
Довідково:
Народився 2 червня 1976 року в місті Хмельницький. У 1991 році закінчив загальноосвітню школу №11 (нині - гімназія №2) міста Хмельницький.
Працював водієм на різних підприємствах міста Хмельницький.
У липні 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу проходив в 7-ій окремій автомобільній санітарній роті Збройних Сил України (військова частина польова пошта В2581, місто Хмельницький).
З літа 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.
9 лютого 2015 року екіпаж санітарної машини 7-ї окремої автомобільної санітарної роти, до складу якого входили Михайло Балюк та Анатолій Суліма, разом з фельдшером Сергієм Кацабіним, виїхали з позиції "Хрест" (місто Дебальцеве Донецької області) для евакуації поранених до міста Артемівськ (нині - Бахмут) Донецької області. По дорозі до міста, біля села Логвинове Артемівського району, санітарна машина потрапила у засідку та наїхала на міну (за іншими даними, в неї влучив постріл з протитанкового гранатомета). В результаті вибуху загинуло четверо військовослужбовців, в тому числі і Анатолій Суліма. Одному пораненому вдалося врятуватися, його викинуло з машини вибуховою хвилею.
25 лютого 2015 року похований Анатолій на Алеї Слави кладовища міста Хмельницький (мікрорайон Раково).
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (15.05.2015; посмертно), орденом "Народний Герой України" (24.07.2016; посмертно).
Почесний громадянин міста Хмельницького (26.10.2016; посмертно).
13 жовтня 2016 року у місті Хмельницький на фасаді будівлі гімназії №2 (проспект Миру, 84/2), де навчався Анатолій Суліма, йому відкрито меморіальну дошку.
Залишилися дружина та дві доньки, а також мама, яка проживає в м.Ізяслав.
