Навіки майорітиме синьо-жовтий стяг…
Із болем у серці, зі щемом у душі вчора, 7 липня, Ізяславська громада провела в останню путь свого захисника — 49-річного жителя села Білижинці Двірецького старостинського округу, солдата, стрільця-санітара 1 мотопіхотного відділення Олега Валерійовича Тіщенка. Його серце перестало битися не на полі бою, але все ж через війну — війну, яка невпинно калічить і душі, і долі. Війни, що з кожним днем забирає не лише тих, хто на передовій, а й тих, хто тримає її наслідки у своєму тілі та серці. Підступна, безжальна. Вона не шкодує ні молодих, ні досвідчених, ні сильних, ні добрих…. І знову — чорна стрічка на прапорі, знову — тиша, в якій кричить біль.
Прощання із Воїном Світла розпочалося на центральній площі міста Ізяслава. Люди мовчки схиляли голови, в очах — сльози, в серцях — тиша і гіркий щем. Державний прапор тріпотів у скорботі разом з присутніми на площі… Це був день прощання з частиною України — тією, яка уособлюється в обличчі кожного її захисника. Далі — заупокійна служба у храмі святого Миколая Чудотворця священнослужителями Православної Церкви України. Молитви звучали крізь біль, бо кожне слово відгукувалося в грудях пекучою правдою: Олега більше немає серед нас…
Далі кортеж вирушив у село Білижинці. Його останній шлях був вистелений людською вдячністю. Траурна хода, мовчазна і гідна, повільно рушила до місцевого кладовища, де пролунали військові залпи. У цих трьох пострілах — прощання, шана, вічна вдячність. А над могилою Олега відтепер назавжди майорітиме синьо-жовтий стяг — символ свободи, боротьби, нескореності. Символ тієї України, за ради якої він пішов у самісіньке пекло.
Немає слів, що зцілили б біль родини, проте є пам’ять - світла, жива, справжня. Пам’ять про добру людину, вірного сина України, Воїна Світла. Україна та Ізяславщина пам’ятає... І не забуде жодного Воїна Світла.
