10 унікальних фактів про села Ізяславської громади, які варто знати кожному
Села Ізяславської міської територіальної громади — це не лише мальовничі краєвиди, щирі люди та працьовита земля. Це осередки глибокої історії, унікальних традицій і героїчної сучасності. Ми зібрали для вас 10 непересічних фактів, які відкриють села нашої громади по-новому.
-
Найстаріше село громади — Радошівка. Перша документальна згадка про Радошівку міститься в акті дарування великого князя литовського Вітовта князю Федору Острозькому від 2 липня 1396 року в Луцьку. Назва села походить від імені дочки одного з князів Радосілки. Княжна проживала на території села у своєму маєтку. Орієнтовне місце розташування садиби зараз має назву «Княжниця» (тепер назва вулиці Княжниця).
-
У межах села Радошівка працювала паперова фабрика, котра виготовляла папір для друку банкнот.
-
На території села Радошівка знаходиться приватна ферма по вирощуванню форелі.
-
У селі Білотин Лютарського старостинського округу часів ХІХ ст. функціонували курорт на базі природного джерела із водою із специфічним запахом сірководню; завод, в якому виготовляли пласку, а пізніше «С»-подібну черепицю, і нарешті - Білотинське фарфорово-фаянсове підприємство (спочатку виготовлялися пічні кахлі із місцевої сировини, а згодом на заміну їм налагоджено виробництво порцеляни). На жаль, завод не зберігся до наших днів, проте небайдужим поціновувачам історії вдалось зберегти вироби цього підприємства. До речі, всього дослідниками Білотинського фарфору знайдено, вивчено та описано близько 30 предметів Білотинського виробництва. Та віднині ця колекція збільшилась ще на два предмета Білотинського виробництва — дві тарілки. Дані предмети, які знаходяться у приватному зібрані, як сімейна реліквія, до цього часу не були відомі дослідникам українського фарфоро-фаянсового виробництва Волині другої половини XIX ст.
-
Село Двірець по-особливому вписане в історію України, адже саме тут у 1556 році розпочалося написання великої святині — Пересопницького Євангелія (перші 155 аркушів), яке сьогодні є не просто духовною пам’яткою, а символом державності. Саме на цій книзі присягають Президенти України під час вступу на найвищу посаду в державі — як на знак вірності народу, закону і традиціям предків.
-
Намісна ікона «Чудо в Хонех» з колекції Національного художнього музею України походить із села Щурівці. До музею її привіз Данило Щербаківський у 1926 році. Час створення пам’ятки пов’язують зі спорудженням в Щурівцях у 1765 році Михайлівської церкви, але пам’ятка могла бути створена і раніше. Це питання потребує окремого дослідження.
-
Саме в Підлісцях Щуровецького старостинського округу, за однією з версій, композитор Микола Леонтович, автор відомого на увесь світ «Щедрика», вперше почув щедрівку, яка завдяки йому стала справжнім символом Різдва. Звідси родом була дружина Леонтовича – Клавдія Жовткевич. За місцевими переказами, саме тут, у місцевому храмі був священиком батько Клавдії – Ферапонт. І в цій церкві й відбулося таїнство вінчання Миколи Леонтовича та Клавдії Жовткевич. У Підлісцях на цвинтарі навіть лишився зруйнований надгробок дружини священика Ферапонта Жолткевича Олександри, матері Клавдії Жолткевич.
-
У невеликому, але багатому на традиції селі Ріпки вже чимало років натхненно працюють Народний аматорський фольклорний ансамбль та Дитячий зразковий фольклорний ансамбль "Калина-малина". Ці колективи не лише дбайливо зберігають, а й популяризують автентичні українські пісні, які передавались із покоління в покоління. У репертуарі ансамблів — унікальні весільні наспіви, подільські колядки та щедрівки, що відтворюються в сценічних постановках з максимальною вірністю до оригіналу — наживо, в справжніх народних строях. Очолює обидва колективи справжня берегиня народної творчості — Наталія Міщук. Особливу увагу колективи приділяють відтворенню обрядів традиційного українського весілля, які були зібрані безпосередньо зі слів старожилів села Ріпки. Цей проєкт став справжньою культурною сенсацією і неодноразово здобував гран-прі на обласних конкурсах. Учасники ансамблів — постійні лауреати районних, обласних та всеукраїнських фестивалів. Їхні виступи — це не просто концерти, а жива подорож у глибини народної пам’яті, де звучить голос предків і оживає душа українського народу.
-
У селі Михнів проживає одна з найповажніших мешканок Ізяславщини — Пелагія Качка, якій виповнилося 102 роки. Вона не лише довгожителька, а й мати-героїня, яка виховала п’ятьох дітей і пройшла нелегкий шлях крізь десятиліття змін, історичних подій та випробувань. Її життя — це жива хроніка цілого століття, наповнена мудрістю, добром і невичерпною силою материнської любові.
-
Команда «Ерудит» Мислятинської гімназії Ізяславської міської територіальної громади уже не перший рік вражає своєю кмітливістю та любов’ю до точних наук. Їхній незмінний наставник — учитель математики і фізики Іван Довбиш — зумів згуртувати учнів навколо пізнання, логіки й нестандартного мислення. Щороку команда гідно представляє школу на Всеукраїнському конкурсі математичних головоломок і стабільно здобуває призові місця. Цьогоріч "Ерудит" знову довів свою майстерність, виборовши почесне перше місце.
Ці факти — не просто рядки з історії, а живі сторінки долі українського села. Вони нагадують: справжня велич часто народжується в тиші, серед поля, де дзвенить жайвір, і в хаті, де звучить мамина пісня.
