22 червня – День пам’яті про всіх, хто не зламався, хто став частиною Українського виміру Перемоги
Щороку 22 червня Україна схиляє голову у скорботі, вшановуючи пам’ять мільйонів людей, які стали жертвами найстрашнішої трагедії ХХ століття. Саме цього дня 1941 року на нашу землю прийшла Друга світова війна, яка принесла мільйони смертей, зруйновані міста і села, скалічені долі, безмежний біль. Це день, коли ми згадуємо тих, хто, не скорившись тоталітарному режиму, віддав своє життя, відстоюючи свободу і гідність українського народу.
Кожен рік віддаляє нас від тих болючих подій, але біль втрат не минає. Страшна війна торкнулася кожної української родини, залишивши по собі рани, які не загоюються і донині. Тисячі наших земляків загинули в боях, були закатовані в таборах, померли від голоду, хвороб, виснаження — лише за те, що прагнули зберегти свою землю, мову, культуру.
І хоча ворога було здолано, і українці зробили один із найвагоміших внесків у перемогу над нацизмом, кривавий диктатор Сталін цього не визнав. Як і нині — сучасна росія, спадкоємиця тоталітарної імперії, знову переписує історію, намагаючись привласнити Перемогу та знехтувати роллю України.
На жаль, історія знову повторюється. Сьогодні на українській землі знову триває боротьба — за свободу, гідність, життя, за мир не лише для себе, а й для всієї демократичної Європи. І як колись, українці не здаються. Вони знову стоять на передовій, протистоячи новому злу, що прийшло на нашу землю під знаком російського неоімперіалізму.
У рамках пам’ятного Дня у Парку Слави м.Ізяслав відбувся меморіальний захід, присвячений вшануванню жертв Другої світової війни. Учасники заходу — представники влади, духовенства, громадськості — об’єдналися в спільній молитві за загиблими/померлими. Заупокійну літію здійснив митрофорний протоієрей, благочинний храмів Ізяславського округу Хмельницько-Шепетівської єпархії Православної Церкви України Володимир Ковальчук за участі настоятеля костелу Святого Йосипа отця Сергія.
У скорботному мовчанні згадали тих, чиї життя обірвала війна — воїнів, мирних жителів, дітей, людей похилого віку. Молитва лунала за всіх, хто, не вагаючись, пожертвував собою заради свободи прийдешніх поколінь. Хвилина мовчання об’єднала присутніх у глибокій спільній тиші, в якій звучала вдячність, біль і надія. А кульмінацією заходу стало покладання квітів до меморіалу загиблим героям-визволителям — як символ невмирущої пам’яті і вічної шани.
Меморіальний захід у Парку Слави — це не просто є даниною пам’яті, це — заклик до відповідальності, урок для кожного з нас. Ми зобов’язані пам’ятати історію, бо тільки пам’ять дає нам силу протистояти новим викликам.
Аналогічні пам’ятні заходи відбулись і в інших населених пунктах Ізяславської громади. Спільна пам’ять — це наша зброя, яка допомагає вистояти і перемогти.
