Пам’ять, оповита болем і вдячністю: до другої річниці смерті наших воїнів-оборонців
Знову ці червневі дні сповнені важкого смутку, гірких спогадів і глибокої вдячності. Минають два роки з того моменту, як Ізяславщина втратила своїх синів-оборонців — двох яскравих душ, які стали на захист України, не злякавшись смерті. Їхній шлях обірвався рано, але назавжди залишив слід у нашій пам’яті.
2 червня 2023 року навіки згасла зірка Очеретяного Руслана Юрійовича — 37-річного ізяславчанина, вірного сина своєї Батьківщини. Його життєвий шлях був, як спалах зірки — яскравий, але болісно короткий.
А наступного дня, 3 червня, після тривалих днів у комі від важких поранень, отриманих у бою з окупантами, відійшов у засвіти Стернійчук Роман Володимирович — 38-річний солдат, навідник 3 кулеметного відділення кулеметного взводу 2 стрілецької роти. Його серце перестало битися, проте його дух залишився з нами — незламний, мужній, вічний.
Ці дні — не просто дати в календарі. Це рубці на серці громади, це спогади, в яких живе біль і гордість. Це нагадування про високу ціну нашої свободи. Ціну, яку щодня сплачують найкращі з-поміж нас.
Час невблаганний, він летить, не озираючись. Але є речі, які сильніші за нього — це пам’ять, вдячність і шана. Наші Воїни Світла — Руслан і Роман — живуть у серцях своїх рідних, побратимів, усієї Ізяславської громади.
Воїни Світла не вмирають. Вони стають небесними зорями, які ведуть нас крізь морок війни до світла Перемоги, до омріяного миру на Богом даній українській землі.
Світла пам’ять. Вічна шана Руслану та Роману.
