Серед тиші, що кричить. Серед болю, що не має слів…
Серед тиші, що кричить. Серед болю, що не має слів. Учорашній день, 28 травня, на Ізяславщині був саме таким. У стінах міської ради відбулася церемонія, яку важко назвати урочистою — бо вона не про перемогу, а про найвищу ціну за неї - вручення державних нагород посмертно нашим Воїнам Світла. Тим, хто тримав небо над нами, хто зупиняв смерть собою, хто любив Україну більше за своє життя.
Ордени «За мужність» ІІІ ступеня отримали найрідніші — ті, чия тиша після втрати гучніша за всі постріли. Ті, хто тримається, аби не зламатися. Ті, в чиїх очах — безмежна туга і така ж безмежна гордість.
Відзнаками пошановані:
💔 Юрій Вікторович Питель (Ізяславщина);
💔 Олег Вікторович Ковальський (Ізяславщина);
💔 Олександр Іванович Чаплинець (Ізяславщина);
💔 Олександр Володимирович Деніскін (Ізяславщина);
💔 Сергій Анатолійович Кравчук (Ізяславщина);
💔 Володимир Іванович Фурманюк (Плужненщина).
Ці Герої — не просто воїни. Це чоловіки, сини, брати, друзі. Це ті, хто міг жити, мріяти, сміятися…Але обрали шлях оборонця. Вони — світло серед темряви. Вони — броня нашої надії. Вони — Воїни Світла, які пішли у Вічність, захищаючи кожен клаптик української землі, кожен будинок, кожну дитячу усмішку. Вони — наша слава, наш біль, наша совість.
Орден — це не просто шматок металу зі стрічкою. Це кров. Це пульс серця, що більше не б’ється. Це безсмертя, відлите в бронзі.
І поки триває ця страшна війна — наша пам’ять має бути зброєю. Ми маємо пам’ятати кожне ім’я захисника, кожну історію, кожну втрату. І не просто пам’ятати — а й бути гідними цієї жертви.
Віримо — перемога над окупантами неодмінно буде. Бо її фундаментом стали ті, хто віддав за неї своє життя. Тих, хто навіки став частиною нашої історії.
Світла пам’ять Воїнам Світла. Безмежна вдячність їхнім родинам.
