Офіційно – сьогодні, а насправді – щодня…
Щороку 23 травня Україна відзначає День Героїв. Це не просто дата в календарі – це крик серця кожного, хто пам’ятає, хто вірить, хто бореться. Це день величі духу, день пам’яті, день вдячності. Але хіба лише один день на рік достатньо, щоб вшанувати тих, хто в різні епохи української історії віддавав на вівтар свободи своє життя, свою юність, свої мрії?
Наш народ пройшов крізь століття боротьби. Від княжих дружин Київської Русі до вогненної доби Запорізької Січі, від героїв УНР до нескорених вояків УПА – всі вони жили однією мрією: вільна, соборна Україна. Сьогодні лави українських Героїв поповнюють новітні лицарі – воїни Збройних Сил, добровольці, медики, волонтери - хлопці й дівчата, які ще вчора ходили на пари, працювали на заводах чи доглядали малечу, а нині – у броні, в окопах, у небі, в морі, на кожному клаптику нашої землі. Вони тримають фронт, як колись тримали козацькі редути, як стояли на смерть у Крутах, як боронили Карпати і Донбас. Серце наших Новітніх Героїв б’ється в унісон із серцем України. І кожен із них – жива легенда, символ мужності, нескореності й любові до Батьківщини.
„У великій світовій драмі наших днів ми маємо вибір: або бути творцями, або жертвами історії“, – говорив Євген Коновалець. І ми зробили свій вибір. Ми – творці. Ми – борці. Ми – ті, хто не дозволить переписати свою історію ворожою рукою.
Так, ціна нашої боротьби – надзвичайна. Ми втрачаємо найкращих. Кожна свічка на підвіконні — то чиясь зламана доля. Кожна вишита сорочка на грудях — то оберіг, який не завжди вберіг. Проте подвиг наших Воїнів Світла – це фундамент нової України. Вони – Герої, що не вмирають. Їхня кров стала корінням нашої нескореної волі. Їхні імена – у молитвах, у назвах вулиць, у вишитих сорочках, у серцях нації.
І нехай сьогодні – офіційно День Героїв. Та ми знаємо: кожен день, коли над нами майорить жовто-блакитний стяг – це день їхньої перемоги. Кожен схід сонця – то новий день шани тим, хто віддав своє життя за Україну.
Тож будьмо гідними своїх Героїв! Гартуймо тіло і дух, працюймо на Перемогу, пам’ятаймо про тих, хто зараз на передовій.
Схилімо голови у скорботі. Підіймімо очі до неба – там сяють зорі наших Воїнів Світла, котрі відійшли у вічність, тримаючи зброю у руках.
Герої не вмирають! Їхня пам’ять житиме вічно – у кожному серці, у кожній нашій Перемозі.
Слава Україні! Героям Слава!
