Сьогодні річниця смерті нашого Воїна Світла Соколюка Василя
Війна… Одна спільна історія, один біль для мільйонів українців. Війна всюди — вона живе у думках кожного з нас. Вона вириває серця, калічить долі, залишає рубці в душах. Вона приходить у кожен дім, як чорна звістка, що перевертає життя назавжди…
Болюча, важка звістка, яку неможливо усвідомити і до сьогодні ані розумом, ані серцем, ані душею...
Сьогодні, 17 квітня, минає третій рік від того трагічного дня, коли в одній із найгарячіших точок цієї кривавої війни — на Харківщині — під час виконання бойового завдання обірвалося життя нашого земляка - справжнього патріота, 52-річного захисника-білівчанина, Воїна Світла — Соколюка Василя Петровича.
Людина з мирною професією, добрим серцем і щирим поглядом. Та коли на землю прийшов ворог, Василь, як і тисячі інших гідних українців, не залишився осторонь. Він взяв до рук зброю — не зі злості, а з любові. До Батьківщини, до рідної землі, до життя. Щоб не топтав нашої Богом даної землі ворожий чобіт, щоб український народ жив під мирним небом, вільним і нескореним.
Це річниця гіркої розлуки, вічного жалю, світлої пам’яті. Це — непоправна втрата для багатьох. Для побратимів, друзів, односельців… Та найбільше — для родини.
Час минає, та біль не стихає. Немає таких слів, які б могли втамувати це горе, заспокоїти серце рідних. Але ми несемо в серцях світлу пам’ять про нашого Воїна Світла. Ми живемо — і тим самим вшановуємо його подвиг.
Доземний уклін тобі, Василю, наш Воїне Небесного війська… За вірність, чесність, силу. За мужність у боротьбі з окупантом. За те, що ти став прикладом справжнього сина України. Твій життєвий шлях був коротким, але безмежно важливим для всіх нас.
Тож нехай жовто-блакитні квіти, покладені до місця останнього спочинку нашого воїна, стануть символом пекучого, невимовного болю, нашої туги за втраченим життям нашого оборонця.
Вічна шана й пам’ять Воїну Світла
