Ненька-Україна втратила ще одного відданого сина…
З кожною трагічною звісткою біль пронизує серце ще сильніше… Ще глибше розривається душа… Ще гіркіше відчувається ціна нашої свободи…
І знову непоправна втрата для Ізяславської міської територіальної громади — у запеклих боях із російськими загарбниками загинув наш земляк, мужній захисник України —38-річний ізяславчанин, молодший сержант, командир інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти Родзен Михайло Миколайович.
Його життя обірвалося 3 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання на найгарячішій ділянці фронту — у згорілій вогнем Донеччині. Там, де найважче. Там, де потрібні найсміливіші. Там, де ціна — життя.
Михайло з перших днів повномасштабного вторгнення добровільно долучився до лав Збройних Сил України. Мужній, вольовий, незламний. Воїн, який не ховався, а діяв. Який не боявся, а тримав лінію. Який вірив — у перемогу, у народ, в Україну.
А ще — писав вірші. Шикарні, глибокі, болісно правдиві. Про те, що болить кожному з нас. Про війну, про побратимів, про любов до Батьківщини. Його слово було щирим, палким, як і його серце.
Та, на жаль, жорстока війна не щадить найкращих… Вона забирає тих, хто мав би жити, любити, творити. Тих, хто міг би бути прикладом для наступних поколінь.
Сьогодні громада у скорботі. Туга й біль переповнюють серця кожного мешканця Ізяславщини. Ми сумуємо разом із родиною Героя. Ми низько схиляємо голови перед подвигом нашого захисника.
Герої не вмирають! Вони відходять у Вічність, залишаючи по собі яскравий слід мужності, самопожертви та любові до рідної землі. Вони стають ангелами у небесному воїнстві, оберігаючи нас із висоти. І поки ми пам’ятаємо — вони живі.
Пам’ять про Михайла Родзена, його подвиг, його слово й справу — житиме вічно у серцях кожного, хто знав його, хто вдячний йому за мирне небо, за надію, за майбутнє.
Світла, вічна пам’ять нашому Воїну Світла.
Про дату і час прибуття транспорту із тілом загиблого воїна та чину поховання буде повідомлено додатково.
