Нав’язана російськими окупантами війна забирає найкращих синів України, які боролися за її світле майбутнє
Одне за одним вриваються в Ізяславську громаду трагічні звістки… Нав’язана російськими окупантами війна безжально забирає життя тих, хто мав би будувати майбутнє України, продовжувати рід, творити, любити, мріяти… Натомість вони стають нашою історією. Героїчною пам’яттю і вічним болем.
Минулого тижня наша громада провела в останню путь свого оборонця — 56-річного мешканця села Зубарі, старшого солдата, механіка-водія танкового екіпажу танкового взводу танкового батальйону Ткачука Олексія Володимировича. 11 березня 2025 року, під час виконання бойового завдання на Донеччині, його серце перестало битися…
Олексій Ткачук не шукав легких шляхів. Він не вагався, коли потрібно було стати до лав оборонців Батьківщини. Він знав, що ворог прийшов руйнувати, забирати, нищити – але не дозволив цьому статися, ставши незламною стіною між загарбниками і рідною землею.
Золоті руки, відважне серце, міцна воля – таким був Олексій Володимирович для своїх рідних, друзів, побратимів. Міг ще багато всього зробити, міг ще не раз обійняти свою сім’ю, ще раз подивитися на мирний схід сонця… Та війна вирвала його з життя.
Життєва дорога нашого оборонця обірвалася там, де він був найпотрібнішим — на бойовому посту. Він до останнього подиху залишався вірним обов’язку, захищаючи Україну від ворога. І тепер його ім’я вписане в новітню історію України, як символ мужності, честі та самопожертви.
Над домовиною Олексія Володимировича згорьовані рідні, друзі, побратими, небайдужі громадяни села схиляли голови в тузі та скорботі. Море квітів, синьо-жовті стяги, військовий салют… Його син, стискаючи в руках державний прапор, переданий військовими, отримав найважчий спадок – пам’ять про батька-Героя. Знову лунали тужливі дзвони, гримів військовий салют, а над громадою розливалося скорботне «Ще не вмерла Україна…».
Болюча до нестерпності втрата… Втрата, що залишає криваві сліди на нашій землі і незагойні рани в серцях. Україна втрачає своїх синів – найкращих, найвідданіших, найсміливіших. Але ворог не забере головного – нашої пам’яті. Ми пам’ятатимемо кожного свого Воїна Світла.
Світла пам’ять тобі, воїне Олексію! Ти навіки залишишся в серцях людей, яких захищав. Україна пам’ятатиме!
