День, сповнений болю, скорботи та гірких спогадів
Сьогодні знову стискається серце, душа розривається від болю, а очі наповнюються сльозами… Сьогодні річниця, як у вічність відійшов наш Воїн Світла – наш земляк, наш незламний захисник, старший солдат Рагімов Руслан Камілович.
Вже одинадцятий рік Україна палає у вогні війни. Вже одинадцятий рік ми, українці, доводимо світові, що свобода варта найвищої жертви. Та чи можна змиритися з цією страшною ціною? Чи можна навчитися жити з нестерпним болем, що роз’їдає душу, коли навіки втрачаємо найкращих?
Клята кремлівська орда прийшла на нашу землю, несучи лише смерть і руйнування. Та наші Воїни Світла не дали їм знищити Україну. Руслан став одним із тих, хто віддав своє життя, щоб ми могли прокидатися вранці, щоб небо над нами було блакитним, а не вкрите чорним димом.
Йому було лише 47… Він мав би ще багато літ любити, мріяти, будувати плани, обіймати рідних. Але війна жорстоко забрала його… Руслан дивився в очі смерті, стояв пліч-о-пліч із побратимами, не думаючи про страх, а тільки про те, як захистити Україну, як врятувати життя інших. Він зумів. Він вистояв. Але, на жаль, не судилося йому побачити нашу перемогу…
14 березня 2022 року згасла його земна зоря… Та на небі спалахнула інша – яскрава, сильна, незгасима. Вона освітлює нам шлях, вона горить у наших серцях, бо Воїни Небесного легіону не вмирають! Вони стають нашим ангелами-охоронцями, вони оберігають нас із Небес. Їхня душа відчувається в кожному нашому подиху, в кожному стукоті серця. Вони залишаються з нами – щоб ми пам’ятали, якою ціною заплачено за кожний ранок, за кожний день.
Вічна пам’ять і слава тобі, Воїну Світла!
