Ми бережемо спогади про кожного Воїна Світла
Війна, розпочата російськими окупантами, прийшла в наш дім, і кожен з нас відчув її жахливу реальність. Проте, як і в 2014 році, коли ворог спробував зламати нашу волю, тисячі звичайних українців стали на захист своєї рідної землі. Вони були такими ж, як і ми — мали свої родини, плани, мрії. Але поклик до боротьби за вільну і незалежну Україну був сильнішим за все. Вони залишили свої домівки, залишили все, що любили, і вирушили захищати нас.
Проте кривава війна забирає у нас не просто наших відважних оборонців, вона забирає рідних, друзів, тих, з ким ще вчора разом мріяли про перемогу та будували плани на майбутнє. Тепер вони залишаються пекучим болем і світлим спомином у наших серцях.
Сьогодні, 12 березня, минає річниця від дня, коли пішов у Вічність наш земляк з с.Радошівка, водій-регулювальник, старший солдат Севрук Олександр Сергійович. Три роки тому для бійця все зупинилось… Тепер вже ніколи не переступить поріг рідної домівки, вже ніколи не обійме свою кохану та дітлахів. Ніколи вже не побачить мати свого синочка, не зустріне з далекої дороги, в яку проводжала захищати Вітчизну. Тепер йому навіки 33 ...
До болю втрат звикнути неможливо. Ця річниця гіркої розлуки, вічного жалю і світлої пам'яті. Жодні слова не зменшать біль утрати рідних бійця. Вся Ізяславська громада поділяє втрату та невимовний біль родини військовослужбовця. Нехай світлі спогади про Олександра завжди будуть сильнішими за смерть… А жовто-блакитні квіти, покладені до місця останнього спочинку нашого воїна-земляка, стануть символом пекучого, невимовного болю, нашої туги за втраченим життям нашого оборонця.
Бережемо спогади про кожного Воїна Світла.
