Жива рана історії
День пам'яті спалених сіл
Сьогодні, 3 березня, мешканці Двірецького старостинського округу знову перегортають трагічну сторінку своєї історії, вшановуючи пам’ять про страшні події Другої світової війни. Саме цього дня 81 рік тому нацистські карателі знищили вогнем два мирні українські села – Двірець і Білижинці.
У Двірці було спалено 320 будинків, а разом із ними у вогняному полум’ї загинули 29 жителів. Білижинці зазнали не менш жахливої долі – знищено 63 двори, розстріляно 35 мешканців. Це була жорстока каральна акція у відповідь на дії українського підпілля, яке сміливо чинило опір нацистському окупанту. Загарбники прагнули стерти з лиця землі все, що не могло бути скорене, та не врахували головного – духу українського народу.
Попри нищівний вогонь і жорстокість ворога, не все було втрачено. У Двірці вціліло 57 будинків, які нацисти не встигли спалити, адже партизани загону Івана Музальова розгромили каральну банду, а в Білижинцях утримували село до приходу воїнів 60-ї армії. Це був доказ того, що навіть перед лицем смерті українці не здавалися – вони боролися за свою землю, за своє майбутнє, за свою державність.
Ця трагедія не стерлася з пам’яті поколінь. Вона болить і сьогодні, бо історія знову повторюється. І знову українці борються за свою свободу. Ми знаємо, що для окупантів завжди було головним завданням знищити український спротив, зламати нашу силу, стерти нашу національну ідентичність. Але їм це не вдалося тоді, не вдасться і тепер. Наш народ – незламний. Скільки б вороги не намагалися стерти нас з лиця землі, вони не зможуть знищити головного – нашої волі, нашої правди, нашої віри у Перемогу. І вона неодмінно буде за нами!
Слава Україні! Героям слава!
