Вони віддали життя за Україну: Ізяславщина вшановує своїх Героїв
За одинадцятий рік боротьби ми, українці, вкотре переконалися, наскільки високою є ціна нашої свободи та незалежності. Разом із гордістю за свою країну ми щодня відчуваємо нестерпний біль втрат. Кривава війна, розв’язана російськими загарбниками, безжально забирає кращих синів та доньок України. Жорстоко. Без вибору. Вже тисячі душ новітніх Героїв відлетіли у вічність, щоб ми могли жити у вільній державі.
Серед них і наші земляки – 21-річний солдат із села Мислятин Комонюк Віталій, який загинув 27 лютого 2022 року під час визволення міста Миколаїв, та 42-річний мешканець села Поліське, командир бойової машини, командир механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти Олександр Деркач, котрий загинув 29 лютого 2024 року виконуючи обов’язок військової служби на Донеччині.
Цими днями минає річниця їхньої загибелі. Скорботний, важкий, тривожний день...
Святим обов’язком кожного з нас є вшанування пам’яті військовослужбовців, які гідно виконали свою місію, захищаючи незалежність, територіальну цілісність та суверенітет України. Тож нехай жовто-блакитні квіти, покладені до місця останнього спочинку наших воїнів-земляків, стануть символом пекучого, невимовного болю, нашої туги за втраченими життями наших оборонців.
Віталій і Олександр жили гідно та свідомо – як справжні чоловіки, мужні воїни, вірні патріоти України. Вони могли б досягти професійних висот, могли б будувати щасливе майбутнє… Але жорстока війна обірвала їхні мрії та сподівання.
Та Герої не вмирають! Вони навічно залишаються у наших серцях, у нашій пам’яті, у кожному переможному дні України. Вони – наші дороговкази, приклади незламності, патріотизму та самопожертви. Їхні душі палають жовто-блакитним полум’ям, освітлюючи нам шлях до перемоги.
Схиляємо голови у скорботі та вдячності… Вічна пам’ять і слава Героям!
