День пам’яті спалених сіл Михнів та Покощівка: полум’я війни крізь покоління
Минають роки, десятиліття, змінюються покоління, але є сторінки історії, які назавжди закарбовані в пам’яті народу. Вони болять, нагадують, застерігають… Однією з таких сторінок є трагічна доля мальовничих українських сіл Михнів та Покощівка, які в лютому 1944 року були стерті з лиця землі кривавим терором нацистських окупантів. 147 дворів у Михнові та 90 у Покощівці зникли у полум’ї, понад 300 людей були відправлені на примусові роботи до Німеччини, десятки безвинних жителів – розстріляні. Це не просто жахливі рядки з підручника історії – це біль, який і досі відчувають серця нащадків. Мовчазні димарі, що залишилися від хат, стали символом того, що відбувалося тоді – знищення всього українського.
Наш народ зазнав неймовірних втрат через загарбників, які прийшли зі заходу, приносячи з собою терор, знищення, смерть. Час не загоює ран, нанесених війною, а лише додає їм глибини. Україна – земля, яка знає, що таке біль і руйнування. Минуле і сучасне тісно переплітаються… Тепер ворог приходить не зі заходу, а зі сходу. Він так само прагне зруйнувати наші домівки, знищити нашу ідентичність, відібрати нашу землю. Він так само несе війну, депортації, геноцид… Але Україна стоїть. Українці, як і тоді, борються за свою свободу, незалежність.
Ми зобов’язані пам’ятати наших героїв – і ХХ століття, і сьогодення.
Ми повинні носити їхні імена у своїх серцях.
Ми маємо зробити все, щоб більше ніколи жодне українське село не стало згарищем.
Світла пам’ять загиблим. Вічна шана нескореним.
