День спаленого села Лютарка: історія, що не повинна повторитися
Сьогодні ми згадуємо трагічну сторінку історії – День спаленого села Лютарка. Це день, коли пам’ять про минуле болісно перегукується із сьогоденням, коли жахіття війни знову нагадують про себе, коли історія, на жаль, повторюється…
У далекому лютому 1944 року нацистські загарбники, відступаючи з української землі, знищили Лютарку. Вогнем було стерто 135 дворів, 8 мирних жителів стали жертвами окупантів. Полум’я поглинуло будинки, господарства, спогади, життя… Але ворогові не вдалося знищити головне – дух українського народу, його прагнення до свободи та боротьби.
Сьогодні, вже у XXI столітті, Україна знову проходить через ті самі жахіття. Знову окупант прийшов із вогнем та смертю. Знову палають українські села, руйнуються міста, гинуть невинні люди. Але тепер це російський чобіт топче нашу землю. Вони так само, як і в 1944 році, прагнуть стерти все українське, знищити нашу культуру, мову, самобутність.
Проте ми знаємо: як вистояла Лютарка, як відродилася Україна після Другої світової війни – так вистоїмо й зараз. Наш народ не скорився тоді й не скориться тепер. Ми пам’ятаємо свою історію, вчимося на її уроках і боремося за своє майбутнє.
Лютарка горіла, та не згасла. Україна страждає, та не впаде. Ми переможемо, бо правда – за нами.
Світла пам’ять усім жертвам воєнних злочинів! Честь і слава нашим захисникам!
