Відтепер наш Воїн Світла буде нашим захисником і на небі, і в наших душах
Не існує більшого болю, ніж втратити найдорожчу людину. Немає страшнішого випробування для матері, ніж ховати власну дитину. Це горе не оминуло родину Бухерів, яка втратила свою кровинку – Олександра.
Наш земляк - 31-річний ізяславчанин, солдат, стрілець-номер обслуги аеромобільної роти аеромобільного батальйону, віддав своє життя за незалежність України. Два довгі роки рідні жили у надії на диво, чекали бодай найменшої звістки. Молилися, сподівалися, вірили… Та, на жаль, дива не сталося. 13 липня 2023 року, на Луганщині, в одному з найгарячіших місць фронту, він загинув…
Вчора, 20 лютого, Олександр назавжди повернувся додому – на щиті. Вся громада зустрічала Воїна Світла живим коридором, схилившись на колінах, віддаючи останню шану. Важко передати словами горе матері, яка втратила свою кровинку. Їй не судилося дочекатися невістки, не почути дзвінкого сміху онуків. Окупанти забрали в неї сина, а в України – ще одного відважного воїна, який вірив у Перемогу та до останнього був відданий військовій присязі.
Прощання із захисником відбулося на центральній площі Ізяслава, де священнослужителі Православної Церкви України відправили поминальну панахиду. У Свято-Миколаївському храмі представники духовенства провели поминальну службу за спокій його душі.
Під звуки духового оркестру Олександра провели в останню путь. Його поховали з військовими почестями на Алеї почесних поховань місцевого кадовища.
До болю втрат звикнути неможливо, бо сама війна в європейській державі ХХІ століття не піддається здоровому глузду.
На жаль, війна забирає найкращих синів та дочок Батьківщини, найкращих її людей, які не побоялись та стали в ряди воїнів, щоб гідно дати відсіч російському окупанту заради нашої незалежності, нашої свободи, існування нашої України.
Герої не вмирають. Вони живуть у нашій пам’яті, у наших вдячних серцях, у вільній Україні, яку вони боронили.
Слава Воїну Світла! Вічна пам’ять і шана йому!
