Трагедія Михлі: пам’ять, що не згасає…
До Дня спаленого села
16 лютого – чорна сторінка в історії мальовничого села Михля Лютарського старостинського округу. Ця дата ятрить серця поколінь, бо біль втрат не втамовується ні часом, ні відстанню.
Того страшного дня 1944 року нацистські карателі вчинили жорстоку розправу над мирними мешканцями села, спаливши його майже вщент. Вогнем і попелом були знищені оселі, господарства, саме життя. Від колись квітучого села залишилися лише церква, нежитловий складський будиночок на "Дубині" та частина села "За Броваром", де тоді жили окупанти.
Декому з селян вдалося врятуватися – вони ховалися в лісах, тікаючи від смерті. Але 14 мешканців села знайшли свою трагічну загибель в урочищі "Глибока долина", розстріляні кулями підступного ворога…
Щороку 16 лютого жителі Михлі збираються біля пам’ятного знака загиблим односельцям. Вони приходять не лише, щоб згадати тих, хто не дожив, хто не доспівав, а й щоб нагадати всім нам, якою страшною є війна.
На жаль, історія повторюється. Ворог, що топче українську землю сьогодні, не менш жорстокий, ніж тоді. Знову палають міста й села України, знову гинуть невинні люди, знову наша держава бореться за своє існування.
Але ми, нащадки тих, хто пережив трагедію Михлі, не маємо права забути. Ми мусимо пам’ятати про ту страшну ціну, яку заплатила Україна за свою незалежність тоді, і не дозволити, щоб наша свобода знову була втрачена.
Вічна пам’ять загиблим. Вічна слава тим, хто бореться за Україну!
