Його серце зупинилось заради України…
Вже одинадцятий рік триває страшна війна, яка забирає найкращих синів і доньок нашого народу. Вони стають до бою, тримаючи в руках зброю, стоять на варті спокою своєї Батьківщини й відходять у Вічність, виконуючи свій обов’язок.
Сьогодні, 9 лютого, ми схиляємо голови у скорботі, згадуючи Суліму Анатолія Володимировича – водія 7-ї окремої автомобільної санітарної роти Збройних Сил України, старшого солдата. Десять років тому, у цей день, його серце перестало битися…
Його життя обірвалося трагічно, так і не давши можливості здійснити всі мрії, відчути повноту людського щастя, долюбити рідних… Та найголовніше – він віддав себе без залишку Україні.
Ми ніколи не забудемо цього. Святою повинністю кожного з нас є пам’ятати героїв, які без вагань стали на захист нашої незалежності, за суверенітет і територіальну цілісність України. Ізяславщина розділяє біль родини загиблого, вшановує його подвиг та вклоняється світлій пам’яті.
Наші оборонці ціною свого життя стають на захист Батьківщини, щоб Україна жила. І поки ми пам’ятаємо наших Воїнів Світла, поки не дозволяємо їхнім іменам зникнути в плині часу – вони живуть разом із нами. Ми віримо, що з такими патріотами наша країна буде вільною, незалежною та мирною.
Вічна слава і пам’ять нашим Героям! Вічна пам’ять Сулімі Анатолію!
