Світла пам’ять Воїну Світла: річниця загибелі Миколи Микитюка
6 лютого – день, що назавжди став символом болю, скорботи та безмежної вдячності. Саме цього дня десять років тому обірвалося життя нашого земляка – 22-річного ізяславчанина, справжнього Патріота, кавалера ордена Богдана Хмельницького, лейтенанта Збройних Сил України, командира механізованого взводу 30-ї окремої гвардійської механізованої бригади Миколи Микитюка.
Операція зі звільнення стратегічного напрямку в районі Дебальцевого (Донецька область) стала для нього останньою. Вірний військовій присязі, відданий Україні, він до останнього подиху виконував свій обов’язок, проявляючи мужність та незламну силу духу. Та ворог не знає жалю… У ході виконання бойового завдання наш Герой отримав травми, несумісні з життям.
Обірвався земний шлях справжнього Патріота, Людини світлої душі, Воїна честі і відваги. Він міг би ще жити, мріяти, любити, творити… Але, не вагаючись, обрав захист своєї Батьківщини. І хоча фізично його немає серед нас, пам’ять про нього живе у спогадах рідних, побратимів, усіх, кому пощастило знати Миколу.
Його подвиг – це не лише історія минулого, а й дороговказ для майбутніх поколінь. Світлі справи, мужність, стійкість та відданість Україні – ось те, що неможливо стерти з нашої пам’яті.
Сьогодні, схиливши голову у хвилині мовчання, ми дякуємо Герою за його безмежну жертовність. Жовто-блакитні квіти, покладені на місце його останнього спочинку, - мовчазний символ нашої туги, невимовного болю та глибокої шани.
Вічна слава і пам’ять воїну, який до останнього захищав нашу землю, наше право жити у вільній Україні! Низький уклін його родині!
Ми пам’ятаємо… Ми шануємо… Ми продовжимо його справу – боронити Україну.
