День пам’яті спаленого села Поліське: трагедія, яка болить у серці кожного
Сьогодні ми схиляємо голови в шані та скорботі, згадуючи трагічну сторінку нашої історії – День спаленого села Поліське. Цей день нагадує про жорстокість Другої світової війни, людську трагедію і незламний дух українського народу, який навіть у найтемніші часи зберігає свою гідність і жагу до життя.
Поліське – невелике село, яке стало символом страждань мирного населення під час Другої світової. Нацистські окупанти, що не знали ані милосердя, ані совісті, принесли на українську землю смерть і руїну. Села, такі як Поліське, були спалені разом із домівками, надіями та мріями їхніх мешканців. Цей злочин залишив незгладимий слід у пам’яті нашого народу.
Проте Поліське – це не просто трагедія одного села. Це символ незламності, відваги та жертовності нашого народу. Втративши все, місцеві жителі змогли вистояти, зберегти віру та надію.
День спаленого села набуває особливого значення. Наша Батьківщина знову палає у вогні війни. Знову окупанти топчуть наші міста й села, несучи смерть і руйнування….
День спаленого села – це нагадування не лише про зруйновані будинки, але й про тих, хто віддав свої життя, хто пройшов через ці випробування і залишився вірним своїм цінностям, українській землі. Це нагадування про ціну свободи… Пам’ять про ті криваві події зобов’язує нас, сучасників, бути сильними та непохитними у боротьбі проти російського окупанта за право жити у вільній та незалежній Україні, за своє краще майбутнє.
Тож нехай у наших серцях завжди горить вогник пам’яті про жителів Поліського, а також усіх тих, хто став жертвою війни. Їхній подвиг і страждання – це наше зобов’язання зберегти мир, захистити рідну землю та будувати світле майбутнє для наших нащадків.
Поліське пам’ятає. Україна пам’ятає. Ми всі пам’ятаємо.
