Герої не вмирають: річниця світлої пам’яті Воїнів Світла
Сьогодні наша громада схиляє голови в жалобі та вшануванні, згадуючи двох синів України, котрі рік тому поповнили лави Небесного війська, проте залишили по собі світло, що ніколи не згасне.
18 січня навіки увійшло в історію наших сердець як день втрати, день, коли ми попрощалися з двома новітніми Героями, чиї імена тепер звучать як символи відваги, самопожертви та любові до Батьківщини:
-
Юрій Дмитрук, 37-річний старший стрілець взводу охорони батальйону логістики аеромобільної роти аеромобільного батальйону, загинув, виконуючи свій обов’язок на Донеччині. Його життя стало ще одним дорогоцінним каменем у скарбниці незламного українського духу;
-
Назарій Бугай, 22-річний мешканець села Припутні Білівського старостинського округу, солдат, навідник 4 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону, довго вважався зниклим безвісти. Його рідні жили з надією на диво, проте, на жаль, доля вирішила інакше. На Луганщині, у вирі війни, його життя обірвалося, залишивши по собі безмежний біль.
Воїни Світла не просто виконували обов’язок — вони віддавали себе цілком, боронячи кожен клаптик рідної землі, кожен подих нашої свободи. Вони йшли в бій із впевненістю, що їхня жертва не буде марною, і їхній подвиг наблизить нашу Перемогу над російськими окупантами.
Жовто-блакитні квіти, покладені до місць їхнього останнього спочинку, стали символом нашої туги, невимовного болю за втраченими життями. Але ці квіти також символізують вдячність і любов, які неможливо виміряти словами.
Сьогодні ми згадуємо Воїнів Світла як янголів-охоронців, котрі оберігають нашу Україну вже з небес. Їхні імена навіки вписані в літопис громади, у серця побратимів, рідних і кожного, хто цінує свободу.
Пам'ять про наших Героїв ніколи не згасне. Вона житиме у вдячних серцях майбутніх поколінь, у кожній перемозі, яка буде здобута їхньою ціною.
