Криваві події минулих і сучасних війн не зникнуть із пам’яті народу
Щороку 16 січня для мешканців Ізяславщини, а особливо для жителів Лютарського старостинського округу, є днем глибокого смутку і невимовного болю. Це день пам’яті про жахливу трагедію, яка сталася в селі Комини під час Другої світової війни. Саме цього дня, у 1944 році, нацистські окупанти вкотре принесли горе, руйнування та смерть.
Грабежі, катування, жорстокі допити – такі жахливі "методи" застосовували вороги, які вважали Комини партизанським селом. Не маючи доказів і відповідей на свої запитання, вони вдалися до крайньої жорстокості. У полум’ї вогню було знищено 137 дворів, а разом із ними – долі, мрії, життя. Загинуло 40 мирних жителів. Це були невинні люди, яких прирекли на смерть лише за те, що вони були українцями, вірними своїй землі та її захисникам, та мовчки протистояли ворогу. Горіло все — домівки, хліви, колиски. Село охопила страшна руїна, а над ним стояв густий чорний дим, який здавався криком самого неба.
Ця трагедія залишила глибокий слід у серцях місцевих мешканців. Комини стали першим із дев’яти населених пунктів громади, які нацисти спалили дощенту. Вогонь знищив не лише будинки, а й відібрав у людей віру в мирне майбутнє.
Друга світова війна пройшла залізним плугом по українській землі, залишивши після себе гори людських втрат і зруйнованих доль. Для Ізяславщини ці два роки й вісім місяців окупації стали часом жаху, що назавжди залишився у пам’яті поколінь.
На жаль, сьогодні історія повторюється. Україна знову стикається з ворожою навалою, цього разу – зі сходу. Російський агресор приніс на нашу землю нові трагедії: зруйновані міста, втрачені домівки, загиблих людей. Але незламність українців, наша боротьба за свободу й незалежність показують усьому світові, що дух нашого народу не зламати.
Трагедія села Комини – це не лише біль минулого, але й урок для сьогодення. Пам’ять про ті страшні дні має нагадувати нам, як важливо боротися за своє, як важливо берегти свою землю, свої традиції, свій народ.
Ми пам’ятаємо й шануємо кожного, хто став жертвою війни, кожного, хто боровся за наше право жити вільно. І ця пам'ять додає нам сил у нашій нинішній боротьбі. Криваві сторінки історії нашого народу не забудуться ніколи. Вони житимуть у серцях, у словах і діях кожного з нас.
Пам'ятаємо, шануємо, боремося за перемогу.
