Герої не вмирають: вони живуть у вічності, у наших вдячних серцях, у кожному кроці до Перемоги над окупантами
Сьогодні, 7 січня, - річниця від дня, коли Україна та Ізяславщина втратили свого вірного сина, хороброго воїна та захисника – Сергія Кравчука.
Сергій був уродженцем Поліського старостинського округу. Його життя, хоч і обірвалося занадто рано, було сповнене гідності, відваги й любові до рідної землі. У розквіті своїх літ він став на захист України, боронячи її від російських окупантів. Воїн Світла був стрільцем, з гідністю ніс службу, віддаючи всі свої сили для оборони нашої Батьківщини проти окупантів.
На жаль, у січні 2024 року зв’язок із Сергієм обірвався. Місяці невизначеності та тривожного очікування стали важким випробуванням для його рідних і близьких. Надія жевріла, але дива не сталося. Згодом було встановлено, що Сергій загинув 7 січня 2024 року під час жорстокого штурму російських окупантів на Харківщині. Він залишив цей світ, боронячи рідну землю, захищаючи кожного з нас, наші домівки, наші родини до останнього свого подиху.
Рік, що минув, не зменшив болю втрати, але додав рішучості пам’ятати і шанувати Героя. Такі, як Сергій Кравчук – це приклад для кожного, хто сьогодні працює, бореться чи молиться за Україну. Імена наших Новітніх Героїв назавжди вписані в історію нашої громади та держави.
Цей день – нагода для кожного з нас замислитися над тим, якою ціною дається свобода, і вкотре усвідомити величезний внесок наших Героїв у майбутнє України. Сергій віддав найдорожче – своє життя – аби ми могли жити у вільній, незалежній державі.
На місці його поховання горить лампадка пам’яті, а в серцях мешканців громади та усіх, хто знав Сергія, – горить вогонь вдячності та суму. Його мужність, патріотизм і самовідданість назавжди залишаться у нашій пам’яті та будуть прикладом для майбутніх поколінь.
Герої не вмирають! Вони живуть у вічності, у наших вдячних серцях, у кожному кроці до Перемоги над окупантами.
