Кожен загиблий воїн – це шрам на душі кожного з нас
Сьогодні, 07 листопада, - річниця від дня загибелі нашого земляка - 50-річного мешканця с.Білеве, солдата, старшого майстра ремонтної майстерні артилерійського озброєння ремонтного взводу артилерійського озброєння ремонтної роти ракетно-артилерійського озброєння ремонтно-відновлювального батальйону Демянчука Леоніда Івановича. В нього було чимало планів на майбутнє. Проте повномасштабне вторгнення росії на територію України змінило його життя зі звичного та мирного на тривожне, сповнене небезпек, воєнне… Нашому земляку-оборонцю довелось відправитись у самісіньке пекло, де велися запеклі бої за волю матері-України. Суворий час вимагає саме таких людей, спроможних поєднати глибокий патріотизм, відданість присязі, надзвичайну особисту хоробрість та готовність до самопожертви. Воїн любив свою Батьківщину і вірив до останнього про перемогу України над заклятим ворогом...
Смерть забрала нашого вольового та мужнього воїна минулого року в одній із найгарячіших точок цієї війни – на Донеччині. Кілька місяців оборонець вважався зниклим безвісти. У рідних брата та сестри бійця жевріла надія, проте дива не трапилося. Нарешті знайшовся, та, на жаль, мертвим…
Важко знайти слова втіхи для рідних, неможливо заспокоїти біль та гіркоту втрати. Кожен загиблий воїн – це шрам на душі кожного з нас.
Минув рік без нашого Воїна Світла, а ми, земляки, у відносній безпеці, тому що небо над нами і нашу землю захищають відважні оборонці України і той Небесний легіон, до якого, на жаль, приєднався Леонід. Пам’ять про кожного нашого новітнього Героя живе і житиме вічно в їхніх героїчних вчинках, патріотизмі, жертовності і любові до України.
Нехай жовто-блакитні квіти, покладені до місця останнього спочинку нашого воїна-земляка, стануть символом нашого пекучого, невимовного болю, нашої туги за втраченим життям нашого оборонця.
