З тризубом у серці до останнього подиху: дні пам’яті незламних Воїнів Світла
Війна, розпочата російськими окупантами, безжально обриває струни, які творили життєву пісню, наших Воїнів Світла. Не судилося сповна виконати своє життєве соло й нашим землякам-захисникам:
15 жовтня 2023 року поповнив лави Небесного війська України 32-річний клубівчанин-кулеметник відділення охорони взводу охорони роти охорони батальйону охорони Кучерук Олександр Анатолійович. На жаль, «цинічний метал» виявився сильнішим, ніж жага нашого оборонця до життя та за молитви рідних…
Того ж дня згасла ще одна зірка – клята війна забрала життя у 34-річного ізяславчанина, молодшого сержанта Гжелька Володимира на Луганщині. Загинув внаслідок мінно-вибухової травми…. Свого батька-захисника не дочекався син, свого коханого чоловіка – дружина, свою кровинку – батьки та рідні.
16 жовтня 2022 року на Донеччині під час ворожого обстрілу загинув наш 31-річний ізяславчанин солдат, навідник 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти Сергій Лук’янчук, котрий подарував нам мирне небо та залишив частку свого серця у старовинному місті Ізяслав.
17 жовтня 2016 року перестало битися палке серце 54-річного ізяславчанина Карімова Віннера Анваровича, який помер від важких поранень, отриманих під час виконання службових обов’язків в зоні бойових дій. За наш спокій, мир в Україні він заплатив найдорожчу ціну – своє життя…
Наші Воїни Світла — це не просто люди, це символ незламності духу, мужності та самопожертви. Їхні серця билися в унісон із серцем нашої землі. Вони були тими, хто в найтемніші часи ніс на своїх плечах тягар війни, саме вони стали надійною стіною між нами та війною, захищаючи наші домівки, наші сім’ї, наше майбутнє.
Сьогодні ми живемо "без" них. Без їхніх голосів, без їхніх усмішок, без тієї теплої присутності, що дарувала нам відчуття захищеності. Кожен новий місяць нагадує нам, що минають роковини світлої пам’яті Воїнів Світла, котрі захищали рідну землю від загарбницьких рук російських окупантів.
Річниця розлуки – це час болю, але водночас це рік шани та пам'яті. У ці дні ми, мешканці Ізяславщини, схиляємо голови перед іменами наших Воїнів Світла і відчуваємо, що вони поруч із нами – в наших думках, молитвах, у кожному кроці на шляху до світлого майбутнього.
Нехай жовто-блакитні квіти, покладені до місця останнього спочинку наших воїнів-земляків, стануть символом нашого пекучого, невимовного болю, нашої туги за втраченим життям наших земляків.
