День села Михля: цікаві сторінки історії

Дата: 21.09.2024 16:49

Кількість переглядів: 197

    Сьогодні, 21 вересня, День села Михля — день, який об’єднує всіх жителів у любові до своєї малої батьківщини. Це не лише час радості, а й можливість згадати багату історію села, яке вже протягом століть зберігає свої традиції та культурну спадщину.

     Село Михля має багаторічну історію, яка сягає глибокого минулого. Ось кілька цікавих фактів про цей мальовничий куточок нашої громади:

1. Вперше село Михля під іменем Міходской, як маєток княгині Єлени Заславської - дружини князя Івана Юрійовича Заславського, - згадується в акті від 31 грудня 1520 року в листі князя Костянтина Острозького до княгині Єлени Іванівни Заславської.

2. Однією із сторінок історії села є цегляна мурована споруда — пам'ятний знак 1771 році. Дослідження цієї історичної пам'ятки доказує, що якраз на місці цієї споруди відбувалась вирішальна битва Заславських над татарами, про що свідчить надпис, який знаходиться на даній пам'ятці.

3. Перша церква на території села Михля збудована 1716 року. В 1867 році на засоби місцевого селянина Ієремія Бернацького було збудовано нову церкву в ім’я святого велокомученика Дмитрія. На кошти мецената було споруджено пам’ятник із хрестом по дорозі на Ізяслав. В 1935 році радянською владою Михлянська церква була закрита і переобладнана під клуб. Стіни побілили вапном, зробили велику сцену, де проводили концерти. Танців та дискотек тоді ще не було. Кіньми привозили пересувне кіно, воно було тоді "німе", тобто без озвучення. Коли село окупували нацисти в 1941 році, селяни знову відремонтували церкву, де відновилося богослужіння. Діяла церква до 1943 року. В січні 1944 року село Михля було спалене, але церкву та «сторожку» не спалили. Після звільнення села від окупантів, церква відновила свою роботу і служилося до 1963 року. В 1963 році церкву знову закрили і планували зруйнувати, але згодом передали під спортивний зал для Михлянської школи. В 1989 році церкву знову віддали селянам. Зробили ремонт, відновили.

4. Стосовно освітянської сфери, то у другій половині 60-х років XIX ст. в с.Михлі була відкрита школа, яка належала церковному відомству. Але більшість родин не мали змоги платити за навчання дітей. Уже в 1890 році в церковно-приходській школі (яку відкрили 1 січня 1886 року) вчилися 34 особи чоловічої і 4 особи жіночої статі. Вчила дітей Євфросінія Война, яка закінчила Житомирське духовне училище. А в 1896 році в школі навчались 43 учні, а у всьому приході письменних було 200 чоловік. З 1890 року учителькою працювала Война Фросина, яка закінчила духовне училище. У 1920 році організовано ЛІКНЕП. Директором школи і піонервожатим був Береговий Володимир. Вивчали азбуку, вчились читати, писати, частково вчили математику. Тоді ж було збудовано нове приміщення школи. В одній половині школи жив учитель, а в другій — розташовувались класи: 1 клас — 32 учні, 2 клас — 24 учні, 3 клас — 8 учнів. Діти старші 10 років на початку 20-х років в школу не ходили, а пасли худобу, допомагали батькам по господарству. На 1927 рік в Михлі збудовано ще 2 приміщення школи. Було запроваджено загальну обов’язкову початкову освіту для дітей 8-10 років, можна було здобути і семирічну освіту, яка ставала обов’язковою.

5. В 1910 році князь Сангушко побудував паперову фабрику, яка постачала папір в Почаївську друкарню, йому належали винокурний та пивоварний заводи, млин. Заводи, фабрику і млин князь здавав в оренду. На початку XX ст. орендатором паперової фабрики був Шапіро.

6. У 1921 році в с.Михля була остаточно встановлена сільська рада. Першим головою сільської ради обрано 23-річного місцевого жителя Яремчука Петра Федоровича, котрий працював 7 років - до смерті (1928р.).

7. У 1924-1925 рр. в Михлі було збудовано 3 лісопильних заводи. Їх на свої капітали збудували Левін, Рудман і брати Зуцмани. Робітниками на заводі працювали жителі сіл Михлі і Путринець.

8.  В 1929 році було організовано ТСОЗ (товариство спільного обробітку землі), до якого вступило 17 господарств. Очолював його Брошко. В 1930 році було прийнято рішення про перехід на статут артілі. Першим головою колгоспу був Романюк Левко.

9. Згодом в селі побудували завод, на якому обробляли дерево, робили бочки, парти, столи, а дошки відправляли для організацій міста Ізяслав. Прославленим стельмахом був Яремчук Іван Васильович.

10.  З початком Другої світової війни 118 жителів села пішли на фронт та у партизанські загони. За період війни на фронті загинуло 74 жителі, 125 осіб вивезено до Німеччини, в селі вбито 29 чоловік, розстріляно 13, а в Бернардинах розстріляно 8 чоловік. Під час окупації нацистами в селі було спалено 312 хат. З 1942 по 1944 рік у 22-23 кварталі Лютарського лісництва існував табір військовополонених. На місці, де розстрілювались в’язні табору, - споруджено пам’ятник.

11. У 1950-их роках село було радіофіковане та проведено світло. До послуг населення працювали семирічна школа, бібліотека, медпункт, магазини, телефон, будинок культури.

12. Неофіційно село поділяється на дільниці: Бровар, за Броваром, Дохторівка, Дубина, Лютарецький шлях або просто Шлях, за церквою.

« повернутися