Роль сімейного виховання
«У гарних батьків виростають гарні діти» - як часто чуємо це твердження? Важко пояснити. То що ж це таке «гарні батьки»?
Майбутні батьки думають, що гарними можна стати, вивчивши спеціальну літературу чи опанувавши особливими методами виховання. Безсумнівно, педагогічні і психологічні знання необхідні, проте тільки одних знань мало. Батьки складають перше суспільне середовище дитини. Особистості батьків грають суттєву роль у житті кожної людини. Не випадково, що до батьків, особливо до матері, ми думкою звертаємося у важку хвилину життя. Специфіка почуттів, що виникають між дітьми і батьками, визначається головним чином тим, що турбота батьків необхідна для підтримки самого життя дитини. Перше й основне завдання батьків є створення у дитини впевненості у тому, що її люблять і про неї піклуються. Психологами доведено, що у трагедії підліткового алкоголізму та підліткової наркоманії часто винні нелюблячі своїх дітей батьки. Головна вимога до сімейного виховання - це вимога любові. Багато батьків вважають, що ні в якому разі не можна занадто виявляти любов до дітей, думаючи, що це призводить до розбещеності та егоїзму. Потрібно категорично відкинути це твердження. Усі ці несприятливі особистісні риси виникають саме при недоліку любові та уваги до них.
З дитиною також необхідно постійно підтримувати психологічний контакт. Він дає можливість відчути й усвідомити батьківську любов, прихильність і турботу.
Основа для збереження контакту - щира зацікавленість в усьому, що відбувається у житті дитини, зацікавленість до його дитячих, нехай найдріб'язковіших і найнаївніших проблем, бажання зрозуміти та спостерігати за всіма змінами, що відбуваються в душі та свідомості зростаючої людини. Контакт ніколи не може виникнути сам собою, його потрібно будувати з дитиною за допомогою діалогу.
Найбільш істотна характеристика діалогічного спілкування, що виховує, - полягає у встановленні рівності позицій дитини та дорослого.
Досягти цього в повсякденному сімейному спілкуванні з дитиною дуже важко. Звичайно, стихійно виникаюча позиція дорослого - це позиція «над» дитиною. Дорослий має силу, досвід, незалежність, а дитина фізично слабша, недосвідчена, цілком залежна. Всупереч цього батькам необхідно постійно прагнути до встановлення рівності.
Вимога рівності позицій у діалозі спирається на той незаперечний факт, що діти роблять безсумнівний вплив, який виховує і самих батьків.
З цього приводу звертаючись до батьків, Я.Корчак писав: «Наївна думка, що, наглядаючи, контролюючи, повчаючи, прищеплюючи, викорінюючи, формуючи дітей, батько - зрілий, сформований, незмінний, не піддається впливу середовища, у якому виховує і дітей».
Рівність позицій у діалозі складається з необхідності для батьків постійно вчитися, бачити світ у найрізноманітніших його формах очима своїх дітей.
Крім діалогу із дитиною, щоб відчути батьківську любов, батькам необхідно виконувати ще одне надзвичайно важливе правило - прийняття дитини. Під прийняттям розуміється визнання права дитини на властиву їй індивідуальність, несхожість на інших, у тому числі, несхожість на батьків. Приймати дитину - значить затверджувати неповторне існування саме цієї людини, із усіма властивими їй якостями. Насамперед, необхідно з особливою увагою відноситися до тих оцінок, які постійно висловлюють батьки в спілкуванні з дітьми. Варто категорично відмовитися від негативних оцінок особистості дитини і властивих їй якостей характеру. На жаль, для більшості батьків стали звичними висловлювання типу: «От безглуздий! Скільки разів пояснювати, негідник!», «Так навіщо ж я тебе тільки на світ народила, упертюх!», «Навіть дурень на твоєму місці зрозумів би, як зробити!».
Усім майбутнім і нинішнім батькам варто дуже добре зрозуміти, що кожне таке висловлювання, яким би справедливим по суті воно не було, якою б ситуацією не викликалося, робить серйозну шкоду контакту з дитиною, порушує впевненість у батьківській любові. Необхідно виробити для себе правило: не оцінювати негативно самої дитини, а критикувати тільки невірно здійснену дію чи помилковий, необдуманий вчинок. Формула істинної батьківської любові, формула прийняття - це не «люблю, тому що ти - гарний», а «люблю, тому що ти є, люблю такого, який ти є».
Виховання дітей – найважливіша функція нашого життя. Діти – це майбутні громадяни нашої країни і громадяни світу. Вони будуть творити історію. Наші діти – це майбутні батьки і матері, вони теж будуть вихователями своїх дітей. Вони повинні вирости прекрасними громадянами, гарними батьками і матерями. Але і це – не все: наші діти – це наша щаслива старість і все залежить від правильного виховання.
