Час непідвладний викреслити з нашої пам’яті відданих оборонців України, котрим судилося пройти вогняне горнило бойових дій
Сьогодні, 9 вересня, минає два роки з того страшного дня, коли гаряче серце 53-річного ізяславчанина, сержанта, начальника складу паливно-мастильних матеріалів Дацюка Віктора Миколайовича зупинилося, а наша країна втратила свого захисника... Воїн Світла до останнього свого подиху був вірним присязі, ставши на захист України, в запеклих боях відстоював рідну країну. Та, на жаль, «цинічний метал» виявився сильнішим, ніж жага Віктора до життя та за молитви люблячої мами й коханої дружини. Та все ж наш боєць переміг, адже по собі залишив невмирущу пам’ять, добрі справи, а головне — своїх нащадків.
Сьогодні ми віддаємо данину пам'яті Віктору, який навіки залишиться в наших серцях. Низько схилімо голови перед його світлою пам’яттю і віддаймо данину шани Воїну Світла, чий внесок у нашу спільну справу не буде забутий.
Нехай же ці жовто-блакитні квіти, покладені до останнього місця спочинку оборонця, стануть символічним вираженням пекучого, невимовленого болю, нашої туги за втраченим життям. А світла пам'ять про Воїна Світла завжди служить нагадуванням про те, що свобода й незалежність нашої країни вартують зусиль кожного з нас.
