Одна спільна історія, один біль для мільйонів українців
Кожен новий місяць нагадує нам про невблаганний плин часу, і ці дні ми з болем у серці відзначаємо роковини світлої пам'яті наших земляків - Воїнів Світла:
-
32-річного клубівчанина, стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти Захарова Олександра Сергійовича, життя котрого обірвалось 28 серпня 2022 року в одній із найгарячіших точок цієї кривавої війни – на Донеччині;
-
53-річного ізяславчанина, молодшого сержанта, розвідника-радіотелефоніста відділення управління зенітно-ракетної батареї Матвійчука Івана Леонідовича, котрого громада втратила назавжди 28 серпня 2023 року;
-
33-річного безстрашного воїна, командира роти 8-го окремого полку спецпризначення Збройних Сил України, полковника, Героя України Олександра Петраківського (частина життя якого була пов’язана із Ізяславщиною), гаряче серце котрого припинилось битись 29 серпня 2021 року після 7 років хвороби, спричиненої пораненням на Донбасі (ціною власного здоров’я влітку 2014 року врятував цілу колону українських військових під Луганськом).
На перший погляд, наші земляки нічим особливим не відрізнялися від інших. Вони були звичайними хлопцями - таких багато. Але в цьому "як у всіх" крилася у цих трьох наших краян унікальність. Батьки заклали в них міцний фундамент цінностей: любов до рідних, до Батьківщини, до історії рідної землі. Ці "правильні" поняття і життєві цінності стали основою їхнього характеру та визначили їхню долю. Попри свій вік, Олександр Захаров, Олександр Петраківський та Іван Матвійчук прийняли рішення боронити рідну землю зі зброєю у руках. Вони - справжні патріоти України, які не злякалися труднощів і небезпек, що чекали на них на фронті. Були у хлопців мрії, були плани на майбутнє, та їх перекреслила безглузда та безжальна війна російської федерації проти України, яка забрала у нас так багато. За наш спокій, за мир в Україні хлопці заплатили найдорожчу ціну – свої життя в ім'я Вітчизни. ….
Їхній подвиг став невід'ємною частиною нашої історії, нагадуючи нам, що свобода не дається без жертв, і що кожен з нас має нести відповідальність за майбутнє, яке вибороли ці Герої. Воїни Світла жили з надією на краще, з любов’ю до Батьківщини і з вірою в перемогу. І хоча їхні життя обірвалися надто рано, пам'ять про них житиме вічно в наших серцях.
Нехай же ці жовто-блакитні квіти, покладені до останнього місця спочинку Олександра Захарова, Олександра Петраківського та Івана Матвійчука, стануть символічним вираженням пекучого, невимовленого болю, нашої туги за втраченими життями. Нехай світла пам'ять про наших Воїнів Світла завжди буде джерелом натхнення для нас усіх, а їхні родини знайдуть втіху у світлих спогадах про них.
Вічна пам'ять і слава герою!
