І знову земля Ізяславщини плачучи приймає свого сина-оборонця…
Війна, безглузда та безжальна, продовжує забирати наших захисників, серед яких й жителі Ізяславщини. Цими днями назавжди повернувся додому 42-річний мешканець с.Поліське, командир бойової машини, командир механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти Олександр Деркач, щоб нарешті знайти спочинок на території своєї малої Батьківщини.
Воїн Світла жив звичайним мирним життям, як і мільйони інших українців. Та коли надійшла його черга захищати Вітчизну на передовій – прийняв рішення спокійно і виважено. Розуміння того, що саме від таких як він залежить майбутнє рідної землі, покликало його до бою, з якого оборонцю, на жаль, не судилося повернутися... 29 лютого відійшов у вічність при виконанні бойового завдання на Донеччині, звільняючи рідну землю від «русского мира».
Важко підібрати слова, якими можна було б вгамувати пекучий біль втрати сина материнське серце... Не вистачить слів, аби втішити сестру воїна... Адже гинуть відважні, патріотичні українці…
Скорбота і сум завмерли в повітрі... Віддаючи шану мужньому захиснику України, живим коридором слави, з державними прапорами, зі сльозами й на колінах вдячні мешканці Ізяславщини провели в останню путь земляка Олександра, що віддав життя за Україну, за її незалежність та територіальну цілісність, за спокій сердець та за майбутнє кожного українця. Чин похорону нашого захисника звершили священнослужителі Православної Церкви України.
Сколихнувши небо трьома залпами від пострілів військових, наспівуючи Державний Гімн України та вигукуючи гасло "Героям слава!", попрощалися із військовослужбовцем рідні, близькі, друзі та небайдужі земляки. Рідна земля Ізяславщини прийняла тіло свого воїна. Оркестр заграв бійцю останню мелодію. Важко впустити у свідомість слова «ніколи», «назавжди»...
Вічна шана та доземний уклін загиблому воїну України.
Наша українська земля, скроплена сльозами й кров’ю, буде завжди вільною та незалежною, бо безмежна свята любов до матері-України…
