День за днем, а відтак – 103 роки життя
103 роки - це довгий і тернистий життєвий шлях із злетами та падіннями, 103 роки - це море сліз радості та горя, 103 роки - це мільйони хвилин розчарувань і віри у краще майбутнє, 103 роки – це ціла епоха, ім’я якої – Бондарук Марія Йосипівна!
Цими вихідними жителька Михнівського старостинського округу Марія Йосипівна відзначила своє 103-ліття.
До світлої оселі жінки в цей день завітали жителі села, а також староста Михнівського старостинського округу Зоя Франкова. Квіти, теплі слова та подарунки стали свідченням поваги та вдячності іменинниці за її життєвий шлях. З посмішкою, приваблива у своєму поважному віці, світла, натхненна і доброзичлива господиня дому була зворушена увагою візитерів, тож у свою чергу висловила щиру вдячність за теплі слова і небайдуже ставлення.
На перший погляд і не скажеш, що ця поважна пані святкує свій 103-й день народження.
Не зважаючи на дуже поважний вік, у пам’яті довгожительки збереглися події власного життя, історія Ізяславщини та спогади про людей, з якими чимало довелося пережити та які вже відійшли за межу вічності. Непроста доля цієї жінки, як і той історичний період, що вона прожила. Народилась іменинниця у звичайній селянській сім’ї, де знають ціну тяжкої праці на землі. Довелось пережити колективізацію, голодомор та Другу світову війну. Всю свою трудову діяльність провела у колгоспі на різних роботах та у рільничій бригаді. На жаль, зазнала найбільший материнський біль – втрату сина.
Багато довелося пережити і хорошого, і лихого. Воля до життя, любов до праці, природжений оптимізм були їй вірними супутниками.
Зараз, на схилі літ, довгожителька оточена турботою своїх рідних і близьких (син, онуки та праонуки). Для Марії Йосипівни вони - найбільша гордість і радість, тішиться їхніми успіхами та здобутками, радо розповідає про кожного з них.
Для своїх рідних, іменинниця ж – наймиліша, найрідніша, найдорожча, найкраща у світі, яка навчила їх бути працелюбними, перемагати труднощі, поважати людей, любити життя, цінувати кожну його мить. Берегиня сімейних традицій, тепла та затишку в родині. Тож усією душею прагнуть, аби ще довго жила Марія Йосипівна, аби вони мали куди приїжджати, знову і знову турбуватися про неї, ходити по рідній землі, де народилися та набиралися сил. Адже родина – це найголовніше. На превеликий жаль, таку поважну дату затьмарює російсько-українська війна. Але ми обов’язково переможемо, мир та злагода запанують на нашій землі!
На прощання присутні гості побажали довгожительці зберігати таку ж іскру і радість до життя та приймати гостей і в 110 років.
