95 - це не вік, це життєве багатство!
На Ізяславщині продовжують добру традицію – вітати поважних довгожителів з днем народження, адже вони – це жива історія нашої громади із життєвою мудрістю та багатим досвідом, своїми секретами довголіття. Зовсім небагато їх лишилося – наших сивочолих бабусь та дідусів, яким доля подарувала життєві випробування, довголіття і наснагу дочекатися сьогодення.
Однією з когорти таких ювілярів у нашій громаді є уродженка села Двірець Гаврищук Ніна Василівна, котра нещодавно зустріла своє 95-ліття.
95 років для Всесвіту – маленька крихта у просторі часу, 95 років для людини – майже вічність. Ці люди - очевидці багатьох історичних подій минулих століть, носії традицій, глибокої життєвої мудрості.
Від імені всієї Ізяславщини привітати з поважним ювілеєм довгожительку завітали староста Двірецького старостинського округу Світлана Ставнійчук, депутат Ізяславської міської ради Олена Денисюк та працівники місцевого закладу культури, побажавши їй міцного здоров’я і оптимізму, довгих років життя та бадьорості духу. Крім того, гості висловили вдячність ювілярці за її багаторічну самовіддану працю, активну життєву і громадянську позицію, а також за вагомий внесок у розвиток сільського господарства громади. Іменинниця у свою чергу подякувала за теплу зустріч та виявлену до неї увагу.
Дивлячись на цю життєрадісну, привітну жінку, важко повірити, що за її плечима вже майже сотня прожитих літ. На її долю, як і на долю її однолітків, випало чимало трагічних подій і випробувань, та вона мужньо їх пережила: лихоліття голодоморів і холоду, страхіття Другої світової війни, важкий повоєнний період. А тепер доводиться переживати і криваве, зухвале вторгнення країни-агресора на нашу землю. З болем і великою тугою говорить про сьогодення ювілярка і мріє дочекатися довгоочікуваної перемоги та миру України над окупантами.
Все життя Ніни Василівни пов’язано з рідним Двірцем. Протягом багаторічного трудового життя ювілярці доводилося працювати на різних роботах у місцевому колгоспі і всі вони були - не з легких: у ланці, на буряках, за що заслужено отримала статус «ветеран праці». Як пригадує іменинниця «Ми не пам’ятали ні який день тижня, ні яке число, з ранку до вечора працювали в полі, бо знали, що маємо виконати роботу». Поруч із трудовими буднями жінка також встигала поратись по господарству, виховувати двох дітей: дочку та сина. Та, на жаль, втративши чоловіка, їй довелось самотужки ставити на ноги своїх дітей, боротися зі всіма життєвими проблемами.
Попри всі пережиті негаразди і прикрощі нелегкої долі, ювілярка зберегла в своїй душі неймовірну доброзичливість, оптимізм, любов до життя і віру в людей. Наразі бабуся пишається своїми онуками, праонуками і мріє дожити до того часу, щоб потішитися ще й праправнуками.
Потішна ювілярка тепло дякувала за квіти, вітання, виявлену до неї увагу та за можливість пригадати роки свого життя. Крім того, у свій день народження ювілярка побажала усім гостям міцного здоров’я та посмішок на обличчі. Саме це, за її словами, допомогло їй пережити життєві перипетії та лишитися молодою у душі. Обіцяла, приймати гостей і в 100 років.
