І через 80 років це все ще та сама війна
Недільний ранок 22 червня 1941 року трагічною сторінкою увійшов у життя мільйонів українців. Розпочалася найжорстокіша та найкривавіша війна в історії нашого народу, котра забрала життя кожного п’ятого нашого співвітчизника. Та правда про неї у Радянському Союзі приховувалась, викривлялась, спотворювалася. Це робилося для того, аби замаскувати професійну непридатність та антигуманність сталінського режиму, пояснити надзвичайні людські втрати серед населення та полегшити управління народами, що входили до складу Союзу. Так, на перший погляд, у радянський час начебто возвеличувався подвиг людини під час Другої світової війни, проте людське життя для цієї країни насправді нічого не означало. Операції планувалися без огляду на можливі втрати серед військових та мирного населення, тому правда про справжню кількість загиблих ретельно приховувалася від народу. Деякі дані – засекречені досі, бо знаходяться у московських архівах. За підрахунками істориків під час німецько-радянської війни загальні безповоротні людські втрати Радянського Союзу – військовослужбовців і цивільного населення – склали майже 27 млн. Україна ж втратила тоді – понад 10 мільйонів людських життів. Це значна частина від загальних втрат. Жорстоким катком геноциду пройшлася по території сучасної України та війна. З таким же жорстким катком війни до нас прийшла російська федерація знову… Тисячі українців знову переживають історію 82-літньої давності: геноцид, табори, жорстокі вбивства, депортація… Чимало міфів було створено стосовно Другої світової війни, які досі популяризуються в російській федерації, та у маніпулятивній формі використовуються й наразі для пояснення й виправдання російської агресії проти України.
У період повномасштабної війни з росією 22 червня для українців набуло нового, ще більш трагічного сенсу. Сьогодні воюючи із підступним агресором, ми, українці, особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки. Кращі сини і доньки України знову зі зброєю у руках захищають наші кордони, нашу Вітчизну, ціною свого життя і пролитою кров’ю виборюють зубами надію на світле майбутнє...
На знак скорботи за загиблими у роки Другої світової війни у цей день в місті Ізяслав відбувся тематичний меморіальний захід. За упокій всіх учасників війни, котрі поклали на вівтар перемоги свої життя та здоров’я, провів молебень митрофорний протоієрей, благочинний храмів Ізяславського округу Православної Церкви України о.Володимир Ковальчук.
Присутні учасники заходу поклали квіти до меморіалу загиблих героїв-визволителів та схилили голови у хвилині мовчання перед мужністю та нескореністю українців, які загинули від нелюдських режимів, як 82 роки тому, так і зараз: всіх воїнів, що полягли у боротьбі з гітлерівською Німеччиною, всіх патріотів, що боролися проти сталінського Радянського Союзу, усіх, хто загинув у новій війні, яку розпочав путінський режим проти нас, усіх тих, хто утверджував одвічні цінності українців!
З метою вшанування пам’яті загиблих під час Другої світової війни в інших населених пунктах Ізяславщини також відбувся ряд пам’ятних заходів.
На жаль, змінити хід історії неможливо, проте наш священний обов’язок – берегти свободу, виборену мільйонами відданих і героїчних людських сердець. І пам’ятаймо – ми неодмінно переможемо окупантів!
Слава Україні! Слава її Героям!
