Не стало відважного Героя з великим добрим серцем
Знову пониклі державні прапори, квіти під колеса кортежу з тілом загиблого воїна, море людських сліз та скорбота, яка оповиває все навколо. Чергова непомірна втрата Ізяславщини на шляху до майбутньої перемоги. 13 лютого на Донеччині ворог безжально обірвав життя ще одного нашого новітнього Героя-земляка з с.Щурівці, старшого сержанта, стрільця-санітара 3 гірсько-штурмового відділення 2 гірсько-штурмового взводу 1 гірсько-штурмової роти Дзюбріна Юрія Миколайовича.
Увечері 17 лютого востаннє воїн повернувся до рідної домівки. Важко повірити, що його вже немає. Це непоправна втрата для багатьох людей, його друзів, та найбільше – для його родини. Юрій був найкращим, люблячим і турботливим татусем для своїх дітей. Їм не вистачатиме його батьківського піклування і любові. Та й батьків мав доглянути на старості, бо ж залишився жити біля них. Проте ця проклята війна забрала у дітей – тата, у батьків – сина, у нас усіх – доброго і чуйного земляка…
Юрій обрав мирну професію, чимало років сумлінно працював на Укрзалізниці. Усе, що він робив, то – для благополуччя своєї родини. Це було найголовнішим для нього в житті. Але повномасштабна війна, наступ окупантів на багатостраждальну українську землю змінили усе. Не вагаючись, Юрій Дзюбрін, як і тисячі інших мирних співгромадян, узяв до рук зброю та став на захист рідної країни. Багато довготривалих та виснажливих місяців виконував бойові завдання на передовій цієї страшної російсько-української війни. Та, на жаль, не стало відважного Героя з великим добрим серцем. Білим журавлем відлетів у небо…
У суботу, 18 лютого, відбулась церемонія прощання із бійцем. Чимало людей прийшли вклонитися і скласти належну шану Герою-захиснику.
У місцевому храмі села Щурівці священнослужителі відслужили заупокійну службу за загиблого бійця. Після цього під супровід оркестру жалобна процесія пройшла вздовж села до останнього місця спочинку бійця. Поховали військовослужбовця з усіма почестями на місцевому кладовищі, в рідному селі, що було для нього місцем наснаги та сили.
З фото на присутніх дивиться Юрій - позитивний, щирий, добрий. Тепер йому навіки 43… Гірко та боляче від того, що цей світ полишають кращі представники нашої нації…
Ми повинні щодня згадувати та пам’ятати про ціну, яку заплатив та продовжує платити наш народ за свободу.
Низький уклін нашому воїну-захиснику. Вічна пам'ять та слава!
