Проклята війна без жалю забрала життя ще одного нашого Героя – захисника
Смерть нашого мужнього бійця та земляка Максима Сидорчука із с.Припутні, який боронив українську землю від російського окупанта, сколихнула всю Ізяславщину, знову нагадала всім про справжнє пекло війни, в якому гине цвіт української нації. Останній бій Максима відбувся 22 січня, де отримав смертельне поранення під час виконання бойових завдань на Харківщині. Не міг лишатись осторонь, коли на рідну землю прийшла біда. Після повномасштабного вторгнення російських окупантів на територію України, наслідуючи шлях свого батька, Максим разом із своїм братом пішли захищати свою землю, свою сім’ю та незалежність України. 23-річний військовослужбовець служив на передовій інспектором прикордонної служби 2 категорії – кулеметником І групи інспекторів прикордонної служби 2 відділення інспекторів прикордонної служби 2 прикордонної застави І прикордонної комендатури 4 прикордонного загону.
Живим з фронту на свого Героя з нетерпінням чекали батьки, дружина і троє донечок. Та небеса забирають найкращих…. Важко словами описати гіркоту втрати. Адже ніхто і ніколи уже не поверне батькам сина, а дітям – батька. Лише добрий і світлий спогад назавжди залишиться у пам`яті.
Пізно увечері 24 січня на вічний спочинок повернувся наш земляк на рідну землю, в рідне село Припутні. Тут він виріс, змужнів, тут йому всі рідні. Коридором шани зустріли земляки кортеж із тілом полеглого захисника.
Наступного дня громада проводжала в останню путь новітнього Героя. Прощались із бійцем рідні, близькі, друзі, однокласники, вчителі, побратими загиблого, усі небайдужі, які прийшли віддати шану й схилити голови за найвищу жертву нашого земляка в ім’я Батьківщини. Вони, приклонивши коліно, проводили Героя в його останній земний шлях, подумки дякуючи за мирне небо над головою.
За словами бойових побратимів, не зважаючи на молодий вік, він був мужнім воїном, який поліг за свою державу. Хлопець був вірний військовій присязі, відчайдушно протистояв ворогові, сміливо рвався до бою і до останнього подиху вірив у нашу перемогу.
Поховали Максима з усіма почестями під оркестровий гімн України та залпи почесної варти у рідному селі, де над його могилою навіки майорітиме синьо-жовтий стяг.
Вічна слава українському Герою, який захищав Батьківщину і пожертвував власним життям, щоб у нас було майбутнє. Світлі спомини про усіх наших мужніх захисників стануть сильнішими за смерть і назавжди залишаться в пам’яті усіх, хто їх знав, любив і шанував.
