Своїм життям записав героїчну сторінку в історію нашої країни
29 липня живим коридором слави, зі схиленими головами, з квітами, проводжали білогородчани свого земляка, новітнього героя, командира авіавідділення взводу забезпечення евакуаційної роти, сержанта Прокопчука Володимира Йосиповича.
З перших днів повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, полишивши родину, пішов захищати свою Батьківщину від окупанта. Проте у травні отримав важке поранення, а 28 липня припинилось битись гаряче серце воїна…
Біль та сльози, слова співчуття від тих, хто знав Володимира. Він був людиною із великим серцем, зразковим сім'янином, хорошим другом, а ще відважним та самовідданим воїном, справжнім патріотом України.
Заупокійну службу за померлим відправили священнослужителі у місцевому храмі. Проводжаючи бійця в останню путь, присутні почергово підходили до домовини, клали до неї квіти та вклонялися мужності й відвазі воїна-захисника. Поховали бійця із військовими почестями на місцевому кладовищі.
Немає таких слів, які б зараз могли заспокоїти родину героя. У ці гіркі хвилини щиро поділяємо горе сім’ї, разом із всією громадою схиляємо голови у глибокій скорботі. Пам'ять про Володимира вічно житиме в наших серцях. Він був, є і буде справжнім сином України.
Вічна шана та доземний уклін новітньому воїну.
Герої не вмирають, їх пам’ятають вічно…
