9 березня - день народження Тараса Шевченка - символу одвічної свободи та незламного духу українського народу
9 березня виповнюється 208 річниця з дня народження українського велетня духу, геніального поета, художника і філософа, нескореного бунтаря, палкого патріота Тараса Григоровича Шевченка.
Життя Великого Кобзаря є прикладом свідомого вибору людини, яка обрала нелегку, сповнену випробувань і боротьби дорогу служіння рідному народові. Вся його творчість пронизана гарячою любов’ю до рідного краю. Для всіх нас він став потужним джерелом національної свідомості та символом України.
Поезію Тараса Шевченка перекладено більш ніж ста мовами світу. Один із 300 кратерів Меркурія отримав ім’я Тараса Григоровича. 1384 пам’ятники Кобзареві встановлено на території від Бразилії до Китаю. Більшість — 1256, розташовані на території України, майже півтори сотні розмістились у 35 країнах. Нині в Україні 164 населені пункти названі на честь Тараса Шевченка.
Тарас Шевченко для кожного свідомого українця – не просто народний поет, талановитий митець, а й національний пророк, апостол правди, заступник знедолених, провидець, великий патріот та один з найбільших революціонерів нашого народу. І справді багато з того, що писав митець, здійснюється. Два десятиліття ми жили у вільній, незалежній державі, про яку Шевченко міг тільки мріяти і писати. Однак справдилася й пересторога Кобзаря про те, що «Україну злії люди присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять…». Мов у воду дивився пророк, пишучи ці слова і сьогодні, ця пересторога стверджена, бо сьогодні серце України палає вогнем і пробуджує всю країну, весь український народ.
Шевченкове - «Борітесь – поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая!» - звучить з вуст наших воїнів, волонтерів, письменників, парламентарів, дипломатів, студентів, школярів, усіх тих, хто у своїх серцях плекає любов до рідного українського слова та з вірою в Україну, наближає нашу перемогу.
Поширюймо його слова, надихаймося силою правди й бойового духу, будьмо гідними батьків нації та викликів історії, які стоять перед волелюбною Україною.
Адже ми - нація хліборобів, нація творців, нація борців, нація визволителів світу.
Цікаві факти:
- 1845 року Шевченко створює 12 картин, вартість яких становила 5 рублів сріблом;
- Тарас Шевченко був дуже різносторонньою особистістю. Не зважаючи на свої яскраві націоналістичні та патріотичні переконання, він перебував у друзях багатьох знатних росіян;
- крім тяги до письменництва, Шевченко володів безліччю інших талантів, один з яких оцінили художники-іконописці, до яких потрапив юний поет після смерті батьків. Там він дуже швидко освоїв початкові вміння у живописі, тому його поміщик Енгельгардт вирішив відправити Шевченка до Петербурга, щоб удосконалити майстерність свого кріпака. Там і оцінили здібності майбутнього Кобзаря тогочасні представники культури – Брюллов, Жуковський та Венеціанов. Саме вони доклали зусиль для визволення Шевченка з кріпацтва, заплативши доволі велику суму для того часу – 2500 рублів;
- найбільш відомою книгою Шевченка звичайно ж є “Кобзар”, якій присвячено цілий музей у Черкасах (єдиний на весь світ у своєму роді). Зібрані у “Кобзарі” вірші перекладені на понад сотню мов світу. Більше ніж 8 мільйонів копій – таким був тираж книги за часів радянського союзу, а за часів життя автора перевидавалася 4 рази;
- перебуваючи у членстві Кирило-Мефодіївського товариства, Шевченко висував ідеї автономного статусу України та інших слов’янських держав, і столицею такої багатонаціональної держави він бачив місто Київ, а не Москву;
- основна освіта українського митця тривала лише два роки. Її він здобув у церковно-прихожанській школі;
- причиною заслання Шевченка до Оренбурга рядовим були його неприйнятні для Миколи І висловлювання. Окрім цього, поету було заборонено займатися творчістю. Однак цю заборону він ігнорував. Саме в Оренбурзі Тарас Григорович написав більшу частину своїх повістей. Це стало можливим завдяки добродушності російських офіцерів, яким підпорядковувався письменник.
-лише на письменництві творчість видатного українця не закінчувалася. Він захопився ліпленням та гравіруванням наприкінці свого життя;
- останні дні свого життя Шевченко провів у Петербурзі. Поховали його на Смоленському кладовищі. Проте за день до своєї смерті, у свій день народження, 9 березня, поет попрохав свого вірного друга Григорія Честахівського, щоб у разі його смерті похорон відбувся у місті Канів. Останнє бажання видатного митця виконали лише через два роки.
