Люлюк Дмитро Сергійович

позивний "ТИХИЙ"

Дата та місце народження: 14 лютого 1987 року в м.Ізяслав

Дата та місце загибелі: 24 травня 2022 року на Донеччині

Звання: майор (посмертно)

Посада: командир взводу

Підрозділ: інженерно-саперний взвод батальйону  оперативного призначення 21 окремої бригади охорони громадського порядку ім.Петра Калнишевського військової частини, Національна Гвардія України

Обставини загибелі: довгі роки вважався безвісти зниклим. Лише в січні 2025 року встановлено, що загинув 24 травня 2022 року на Донеччині під час ведення бойових дій (від отриманих ушкоджень, несумісних із життям) 

Сімейний стан: залишились батьки, дружина Віта, двоє неповнолітніх донечок

Місце поховання: Алея Почесних Поховань м.Ізяслав Ізяславської міської територіальної громади Хмельницької області.

Церемонія прощання із Воїном Світла тут

Окремі факти з біографії бійця:

• закінчив Ізяславський ліцей №5 ім.О.П.Онищука;

• 2005-2009 вступив до Подільського державно аграрно-технічного університету і отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки “Військові науки”, здобув кваліфікацію бакалавра військових наук та спеціаліста військового управління, офіцера тактичного рівня;

• Дмитро активно займався спортом, був учасником змагань по армреслінгу  та здобував призові місця, зокрема отримав “Кандидата майстра спорту” по армреслінгу;

• У 2009-2010 рр. працював на посаді заступника начальника групи. Начальник рятувального відділення групи рятувальних 5 Спеціального регіонального центру швидкого реагування  оперативно-рятувальної служби цивільного захисту;

• У 2010-2011 рр. - начальник групи спеціального забезпечення  рятувальних робіт аварійно-рятувальної частини аварійно-рятувального загону;

• У 2011-2015 рр. - начальник комунально-експлуатаційної групи Бази ресурсного забезпечення та аварійно-рятувальних робіт ДСНС України;

• У 2017-2019 рр. - проходив службу у м.Золочів Національної Гвардії України, у навчальному центрі 3007 ім.Вишиваного на посаді  командира роти;

• У 2018 р. - пройшов підготовку в Навчальному центрі Національної Гвардії України за спеціальністю “Сапер” та пройшов курси цільового призначення з підготовки фахівців для  здійснення ідентифікації вибухонебезпечних предметів;

• свою службу у Кривому Розі Дмитро  розпочав в 2019 році на посаді командира інженерно-саперного взводу батальйону оперативного призначення;

• у 2022 р. – Дмитро безпосередньо брав участь у здійснені заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванню збройної агресії російських окупантів в Донецькій та Луганській областях;

• Дмитро визнаний учасником бойових дій;

• 8 лютого 2022 р. у складі ротно-тактичної групи Дмитро виїхав у м.Маріуполь на ротацію, яка мала тривати 3 місяці;

• Їхня бригада була розташована у аеропорту, де безпосередньо виконували бойові завдання;

• 24 лютого 2022 року, після повномасштабного вторгнення російських окупантів згідно наказу керівництва тактична група перемістилась на іншу позицію, де тримали оборону в повністю оточеному Маріуполі.

• Березень 2022 р. - на дворі холод та мороз, бої не стихали ані на хвилину. Дмитро разом зі своїми побратимами до останнього утримували та відбивали ворога на околицях міста;

• Вже на той час група  підпорядковувалась НГУ “Азов”.  Був наказ командирів  відступити та перенаправитись на комбінат “Азовсталь”. Увесь цей час  територія меткомбінату зазнавала бомбардувань, авіаударів, спроб штурму з боку російської армії. Військові та цивільні, які залишалися на “Азовсталі”, відмовлялись здатися росіянам - вони намагались вижити без достатніх запасів води, їжі, медикаментів та боєприпасів, без можливості поховати загиблих;

• У квітні 2022 року Дмитро отримує численні  поранення та контузії під час бойових завдань, але далі продовжує виконувати бойові завдання;

• Ворожий снайпер прострілює Дмитру дві ноги і він потрапляє до госпіталя, який  був  облаштований  на заводі “Азовсталь”, де знаходились всі  поранені. На зв’язок виходив дуже рідко через перебої зв’язку, старався хоча б написати «+»,  що означає «живий»;

• 7 травня 2022 року Дмитро вийшов на зв’язок, в цей день у його мами  був ювілей. Написав велике привітання для мами, був радий почути голос своїх  рідних. Скинув рідним фото, де взагалі не був схожий на себе (схуд на 30 кг). Сказав, що рани його вже затягнулись і він виходить на позиції, на допомогу своїм побратимам;

• 8 травня 2022 року російські окупанти завдали авіаудару по заводі “Азовсталь” і розвалили бункер. Бункер горів 2 дні, а тому побратими не змогли потрапити в приміщення та врятувати тих, хто там перебував, зокрема військовослужбовців. Після цього було втрачено зв'язок із Дмитром.

• Майже 3 роки  рідні продовжували пошуки і подавали Дмитра у всі списки, надіючись, що знайдуть його живим у полоні. Побратими Дмитра, які вийшли з полону, повідомили рідних, що ймовірно він загинув, але рідні продовжували надіятись на краще тривали пошуки.

• Та в лютому 2025 року було встановлено, що Дмитро загинув 24 травня 2022 року на Донеччині.

Відзнаки бійця

нагрудний знак «Ветеран війни - учасник бойових дій» (за життя)

 нагорода "10 років сумлінної служби" (наказ командувача Національної Гвардії України від 21.03.2019 р.) (за життя)

 нагорода "10 років сумлінної служби" (наказ командувача Національної Гвардії України від 03.03.2021 р.) (за життя)

нагрудний знак «За заслуги перед містом Кривий Ріг» ІІІ ступеня (від 13.02.2025 р., посмертно)

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений медаллю “За військову службу Україні”