Бродюк Анатолій Васильович

Фото без опису

позивний "БІЗОН"

Дата та місце народження: 28 травня 1984 року в с.Радошівка

Дата та місце загибелі: 15 травня 2024 року в Донецькій області.

Звання: старший солдат

Посада: старший стрілець-оператор

Підрозділ: 1 механізована рота 1 механізованого батальйону

Обставини загибелі: загинув 15 травня 2024 року на Донеччині під час ведення бойових дій (в результаті здійснення противником ударом безпілотним літальним апаратом по позиції підрозділу)

Сімейний стан: залишились люблячі батьки, брат та дві сестри, кохана дружина

Місце поховання: місцеве кладовище с.Радошівка Хмельницької області.

Церемонія прощання із Воїном Світла тут

Окремі факти з біографії бійця:

- навчався у Радошівській середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Ізяславського району Хмельницької області.

- До 2001 р., паралельно із закінченням 11 класу, Анатолій закінчив Ізяславський ДОСАФ за спеціальністю «водій». Практику водіння та уміння ремонту машин проходив у селі в колгоспі, де зарекомендував себе кмітливим, відповідальним та працелюбним. Голова колгоспу кликав його назад на роботу після проходження служби в армії.

- Згодом вступив до ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», де у 2021 р. здобув ступінь магістра зі спеціальності Середня освіта (Українська мова і література);

- у період з 2002 р. по 2003 р. проходив військову службу у м.Ялта;

- Із 2009 року Анатолій разом із дружиною Юлією проживали в м. Переяслав на Київщині, де Толя власноруч збудував будинок і заклав сад. Багато містян знали й поважали Толю.

- у мирному житті Анатолій очолював бригаду будівельників, які займалися утепленням фасадів будинків і квартир різних розмірів та складності. Любив цю справу і постійно удосконалював свої вміння в цій галузі. Через це до нього завжди була черга із замовників, адже роботу виконував професійно і відповідально;

- був дуже товариським, щирим і добрим. Навіть мав окремий блокнот, де були записані дні народження рідних і друзів;

- із перших днів повномасштабного вторгнення пішов до військомату, не чекаючи на повістку. «Якщо не я, то хто? Я там, аби тут не було війни» - говорив рідним. Жодної хвилини не вагався і завжди був переконаний у правильності свого рішення;

- Був люблячим сином та чоловіком. Завжди оберігав своїх рідних і не хотів їх хвилювати. Мама і дружина згадують, що як би складно Толі не було, він телефонував їм майже кожного дня і на запитання «Як ти»? завжди говорив: «У мене все добре, я на курорті».

- на війні його будівельні навички неабияк знадобилися. Побратими згадують, що Толя умів побудувати бліндаж буквально з «нічого». Усе, до чого торкалися його руки, отримувало завершену форму. Хлопці з «нуля» називають його братиком, бо він залишився в серцях людей світлим, добрим, надійним, але водночас міцним, відповідальним і незламним бійцем, захисником своєї Батьківщини;

- Побратими з територіальної оборони м. Переяслава називали його «Голова». Товариші згадують, що не було такої проблеми, якої б він не вирішив. Толя був оптимістом та надзвичайно позитивним, тому завжди згуртовував довкола себе людей. Умів щиро дружити, не вагаючись, ішов на допомогу. Відгукувався на прохання, коли б йому не зателефонували, хай навіть і посеред ночі. Маючи на руках останнє, без жодної хвилини роздумів, ділився з тими, хто цього потребував. Бути водієм було його покликанням. Багато часу та зусиль приділяв догляду за машиною, відповідально ставився до своїх обов’язків. Перед бойовими виїздами завжди прокидався на дві, три години раніше, щоб обов'язково перевірити на справність автомобіль.

- був у найгарячіших точках фронту Донеччини;

- хобі: захоплювався науково-популярною фантастикою.

Відзнаки:

За життя був нагороджений:

- відзнакою Президента України «За оборону України» (Указ Президента України від 5 серпня 2022 року № 559/2022);

- Нагрудним знаком Збройні сили України (від 06 грудня 2023 р.);

Нагрудним знаком-медаллю «Ветеран війни – Учасник бойових дій».

У ніч перед проведенням героя в останню путь сестра Івашко Катерина написала вірш:

Тринадцять днів до сорока...обірвалося життя

Здавалося б попереду життя

Але тебе забрала клята та війна

І ти віддав за рідний край своє життя.