День пам’яті та перемоги над нацизмом: біль втрат, вдячність поколінням і незламна віра в Перемогу
8 травня Україна разом з Європою та всім цивілізованим світом вшановує День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Це день, коли крізь роки ми чуємо відлуння страшного болю, приглушений стукіт сердець мільйонів загиблих, які так і не повернулися додому. День, коли тиша говорить гучніше за слова.
Війна — це не лише залпи гармат і колони танків. Це — понівечені життя, зруйновані міста, розлучені сім’ї. Це — мільйони історій, в кожній з яких — людська трагедія. Немає в Україні родини, в літописі якої не залишила свого чорного сліду Друга світова. Кожен обеліск, кожен меморіал — це мовчазне свідчення ціни, яку заплатив наш народ за шанс жити вільно.
Та сьогодні цей біль звучить удвічі гучніше. Адже попри гасло "Ніколи знову" знову проливається кров українців. Знову окупант прийшов вбивати, нищити, катувати. Тільки тепер — це не нацист, а російський загарбник, який нищить наші міста і села, вбиває наших дітей, руйнує домівки, топче гідність і волю. А світ — знову дивиться на трагедію, яка розгортається в самому серці Європи.
День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні — це не лише про минуле. Це й про сьогодення. Про незламність. Про тих, хто нині, як і колись, стоїть на передовій у боротьбі зі злом.
У Парку Слави міста Ізяслав відбувся тематичний захід, присвячений цій важливій даті. Зібралися представники громади, влади, учасники освітнього процесу, духовенство, аби вшанувати тих, хто зупинив зло вісім десятиліть тому і тих, хто сьогодні стримує новітню навалу.
Глибоко емоційним моментом заходу стала панахида, яку звершив митрофорний протоієрей, благочинний храмів Ізяславського округу Хмельницько-Шепетівської єпархії Православної Церкви України Володимир Ковальчук. У спільній молитві зійшлися покоління — згадали і тих, хто віддав життя в роки Другої світової, і новітніх воїнів, що загинули у боротьбі з російським агресором. Ці хвилини мовчання, щирі слова молитви та світла пам’ять стали знаком нашої вдячності й того, що подвиг кожного не забутий. Їхнє життя — у наших серцях, а їхній приклад — у кожному нашому кроці до Перемоги над окупантами.
Після молитви відбулася церемонія покладання квітів до братської могили воїнів-визволителів. Тиша, що панувала в ці хвилини, говорила більше, ніж будь-які промови. Кожна квітка — мов подяка. Як молитва. Як клятва пам’ятати та продовжувати боротьбу за свою свободу.
Ізяславщина, як і вся Україна, пам’ятає... Пам’ять про подвиг — жива. І не лише в камені чи у словах. Вона — у серцях. У кожному схиленні голови, в кожній сльозі на очах стареньких, які пам’ятають страхи тих років. У дитячих очах, які з трепетом слухають історії про героїв. У щоденній боротьбі наших захисників, які сьогодні знову тримають стрій, аби "ніколи знову" нарешті стало реальністю.
У сільських населених пунктах Ізяславщини цього дня також відбулись тематичні заходи, які стали даниною пам’яті і нагадуванням: свобода — це не даність, а виборене право. За цим правом стоїть кров поколінь.
Ми вшановуємо тих, хто виніс вирок нацизму і здобув Перемогу. Ми схиляємо голови перед нашими нинішніми Героями — захисниками України, які щодня стримують нову навалу, нове зло. І всюди, де ступає російська нога — смерть, сльози, горе, спустошення...
Але ми — нащадки переможців. Ми — народ, який не скорився ані «коричневій», ані «руській» чумі. Ми знаємо, що здатні вистояти. Бо у нас у серці — правда. Бо стоїмо за найдорожче — за Україну.
